Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Артур і війна двох світів 📚 - Українською

Читати книгу - "Артур і війна двох світів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артур і війна двох світів" автора Люк Бессон. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 48
Перейти на сторінку:
складніш осідлати, ніж гамуля. Всівшись у сідло, він відштовхнувся і наліг на педалі. Попервах вояк почувався немовлям, що тільки навчилося ходити, тому раз у раз втрачає рівновагу й падає. Та коли доїхав до дверей, уже тримався впевнено і навіть збільшив швидкість. Одначе швидко міркувати він ніколи не вмів, тому сумістити швидкість велосипеда і висоту дверей йому не вдалося. В Артурову кімнату велосипед укотився без вершника, промчав крізь шеренгу велосипедистів, що, здивовані, відступили перед механізмом, який рухався до фінішу самостійно. Вперше в історії Тур де Франс переможцем став не велосипедист, а велосипед!

Франсуа-Арман убіг у вітальню. — Що тут діється? — задихано спитав він.

Озирнувшись, побачив дружину, що лежала на дивані з компресом на голові.

— Та нічого, нічого такого… Вона просто послизнулася, як завжди! — відповів Арчибальд.

Він давно перестав рахувати доньчині синяки.

Арман кинувся до Рози; він такий схвильований, що ось-ось розридається.

— Що з тобою, люба?! Поглянь на мене! — шепотів він, плескаючи її по щоках.

Арман розгублений. Він повертає голову, і його погляд падає на комбіноване лице Упиря.

— Це не небезпечно, лікарю?

Сльози замулили йому очі, інакше він би не сплутав Франкенштейна з його творцем. Упиреві таке порівняння до вподоби. Помилка Армана для нього — лестощі.

— Якщо вас цікавить моя думка, то я вважаю, що ваша дружина буде жити! — не без гумору відповів У.

— О, дякую, лікарю, дякую! — вигукнув Франсуа-Арман, захоплений такою підбадьорливою звісткою.

Від удячності він схопив «лікаря» за руку і з захопленням затряс її. Але саме цього й не слід було робити.

— Все, досить, це не варте таких виявів почуттів! — відповів Упир, намагаючись вивільнитися із чіпких рук Франсуа-Армана.

Але той від щастя не міг зупинитися і все тряс руку, як гілку старої сливи. Порівняння таке тут доречне, бо наспіх пошитий костюм «лікаря» був ламкий, як сухе дерево. І рукав тріснув, оголивши шорстку, немов кора на дереві, шкіру Упиря.

— Та припини ж ти, ідіоте! — зарепетував У, що, погодьтеся, не відповідає лікарському етикетові.

Гнів завжди немудрий порадник. Від лютого крику з Упиря сповзає придбане обличчя і демонструє його справжню фізіономію, не схожу ні на лікаря, ні на людину як таку. Це фізіономія Жахливого У, повелителя темряви.

Арман стер сльози радості. Ліпше б він цього не робив. Як тільки зір його прояснився, він зразу ж зімлів і впав на диван, біля своєї дружини. Маргариту знудило. А в Арчибальда спрацювала пам'ять.

— Я ж казав, що вже чув цей голос! — задоволено вигукнув дідусь.

З радості, що до нього повернулася пам'ять, він не усвідомив небезпеки, яка тепер загрожувала всім.

Скинувши вже непотрібні лахи, Упир з помітним задоволенням постав у своїх імператорських шатах. Пожбуривши капелюха, він гордо повів своєю понищеною головою, а потім, стягнувши з рук рукавички і кинувши їх в кут, потер зімлілі рукоклешні.

— Нарешті я маю своє обличчя! — промовив він, змахнувши плащем.

— Я ж казала тобі: не пускай незнайомців у дім! — докірливо прошепотіла на вухо Арчибальдові Маргарита.

— На жаль, він мені знайомий, — зітхнув у відповідь дідусь. — Дозволь тобі представити повелителя Забороненого Міста і Сьомого континенту — Жахливого У, чиє ім'я, вимовлене вголос, накликає лихо.

— Для мене велика честь познайомитися з вами, мадам Маргарито!

— Звідки він знає, як мене звати? — тривожно прошепотіла поважна дама.

— В іншому житті мені випало щастя спостерігати, як ви господарюєте на кухні. І, повинен визнати — ви на мене справили неабияке враження. Шкода, що я не можу поцінувати якість приготовлених вами страв, бо я не куштував їх на смак. Але та любов і порив, з яким ви готуєте страви, завжди викликали в мене захоплення. До речі, я чудово пам'ятаю, як ви пекли свій знаменитий шоколадний торт. Ви експериментували щонайменше сотню разів, перш ніж створили істинний шедевр. Мені подобається ваша цілеспрямованість. В нашому роду всі були такі.

— Лишень ваша цілеспрямованість, на жаль, служить грабіжництву та руйнації, а не тортам! — повчально зауважив Арчибальд.

Упир починає його нервувати.

— Згоден, наслідки неоднакові. Однак якість та сама, і сьогодні я дозволю собі висловити захоплення вами, Маргарито!

І Упир зігнувся в елегантному поклоні.

— Мені хотілося сказати вам компліменти раніше, але в ті часи мій зріст не перевищував кількох міліметрів, і мій голос, хай би яким гучним він був, звучав не дужче за хрускіт горіха, що його розгризає білка. Зате сьогодні все інакше, — промовив він з такою посмішкою, від якої, ви вже знаєте, добра не ждуть. — Мій голос перемагає і силою, і глибиною. Він став грізною зброєю. Ви дозволите мені невеличке випробування звуку? — ввічливо спитав він.

— Від тебе можна очікувати лишень якоїсь підлоти, Упиряко! — сухо відповів Арчибальд, забувши, що вимовлене вголос ім'я — на нещастя.

— Ти так вважаєш? — грайливим тоном відгукнувся мерзотник. — А я думав лиш налякати тебе. Але ти образив мене! І не тільки образив, а й промовив моє ймення вголос, замість того, щоб вимовити один звук. Отже, ти сам накликав біду!

— Про який звук він каже? — отямилася Маргарита.

— Про той, з якого починається моє ім'я, мила Маргарито! — відповів Жахливий У, вдихаючи в легені все більше повітря, аж поки його грудна клітка не роздулася до неймовірної величини. — Про звук У! — промовив він, видихаючи…

Результату досягнуто. Все злітає в повітря — скатертини, килимки, фіранки. Розбивається скло. Стукають віконниці. Падають стільці. Масивна шафа виїхала на середину вітальні.

Штучний циклон рухався до сходового майданчика — і потяг опинився в його епіцентрі. У вагоні-ресторані зчинилася паніка, наші герої відчайдушно вчепилися в поручні. Але вітер такої сили, що ледве не зносить локомотив з рейок. В кімнатах літають виделки і ложки. Несподівано одна виделка з розмаху встромилася в розетку. Коротке замикання — і потяг став. Якийся час його підштовхував вітер, але не довго.

Підхоплена вихором Маргарита зависла в повітрі. Але Арчибальд стояв непорушно — у нього пошматована куртка, розтріпане волосся, та він не має наміру поступатися.

Сила Упирева пішла на спад. Буревій вилетів через вікно і помчав удалину. Від затишної прибраної вітальні не лишилося й сліду. Меблі розкидано по підлозі, а в центрі, немов маяк, стояв Арчибальд. Побачивши його, Упир знову став набирати в груди повітря.

— Очерет гнеться, та не ламається, Упиряко, — помітивши його рухи, зауважив дідусь. — Якби ти раніше спостерігав за природою, ти б засвоїв цей урок. І знав би, що блискавка частіше мітить у могутній дуб, ніж в гнучку очеретину.

Упир нічого на те не сказав, але перестав надуватися. Він зрозумів, що навіть

1 ... 19 20 21 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артур і війна двох світів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артур і війна двох світів"