Читати книгу - "На байдарці - за снагою"

Законовідступників, які намагалися обійти це правило, сила-силенна. І жоден не закінчив життя своє щасливо. Зараз вони сидять влітку в запилених містах або скніють в ролі «піжамників» у Гантіаді й мучать себе запізнілим каяттям...

Залишити байдарку на плаву, лише прив'язати її? Це звичайно, зручно. Набагато зручніше, ніж тягти мокре, а від цього ще важче судно, сковзаючись у слизькому прибережному мулові або наступаючи в темряві всією своєю 110-кілограмовою масою (70 кілограмів власної маси плюс 40 кілограмів маси байдарки) на гостре каміння. І прив'язати байдарку можна. Так ви і робите 56 разів. Але на 56-й раз байдарка відв'яжеться (сама!) і сплавиться вночі на тридцять дев'ять кілометрів, поки не наштовхнеться на міст, де її вранці знайдуть зраділі до безтями хлопчаки і швидко доведуть до певної кондиції.

А якщо навіть вам пощастить і байдарка виявиться покірною й стоятиме на приколі, то хлопчаки знайдуться не за тридев'ять кілометрів. Цих шибеників і на місці вистачає. Вони прийдуть узавтра вдосвіта, коли ще весь табір міцно спатиме.

Як тільки хлопці побачать байдарки, що мирно похитуються на воді, то спочатку захоплено охнуть, а потім несміливо заберуться в човни.

Перша байдарка потоне звичайнісінько - «кільнеться». Правда, трапиться це на досить глибокому місці. Але скільки радості буде потім, коли, доклавши максимум зусиль, ціною семигодинних виснажливих робіт ви нарешті витягнете байдарку і переконаєтесь, що вона ціла і неушкоджена!

Друга байдарка затоне більш трагічно. Тицьнувши пальцем у байдарку, Петько висуває сміливе припущення, що вона гумова. Вовка таким самим способом обстежує борти і висловлює не менш сміливе припущення, що вони зроблені з особливого «гнучкого» металу. Суперечку вирішує Грицько, який точно визначив, з якого матеріалу зроблена байдарка: «Барахло!» Але на відміну від своїх колег Грицько штрикнув у байдарку розкритим ножиком. Хлопці з човна встигають вискочити і зникають миттєво й нечутно.

Безперечною втіхою при цьому варіанті є те, що байдарка потопає в неглибокому місці, звідки дістати її неважко.

Лише надто жовчна людина докорятиме хлопчакам у зловмисному вчинку. Адже треба бути надто байдужою і нечутливою колодою, щоб не поцікавитися, що то за чудові човни. Ні, хлопців звинувачувати не можна.

Але чи буде від того вам веселіше?

Існує ще з півдесятка причин, з яких намір залишити човни на плаву має кваліфікуватися як неприпустима легковажність. Раптова нічна злива, яка затопить байдарку, - далеко не найстрашніша з них. Але перераховувати їх, очевидно, немає потреби, бо непорушність цього закону очевидна.

Наступний закон стоянки легкий і непереобтяжливий. Саме тому про нього часто забувають. Потім жорстоко каються. Щоб потім знову забути про нього. І знову докоряють собі. Лише Найвища Байдаркова Мудрість, що приходить згодом, робить цей закон рефлекторним. А він всього-навсього гласить: «Обстеж стоянку перед тим, як її залишити».

Мудрі байдаркові аксакали втовкмачували вам цей закон чи не частіше за інші. Але після першої ж стоянки вам доводиться гребти чотири кілометри проти течії і проти вітру, бо виявилось, що забули висушений і ретельно запакований намет (усього-навсього!). Причому благодійник, який виявив пропажу, не зможе нахвалитися своєю пильністю, весь час повторюючи: «То ж бо я відчуваю, що сидіти незручно!..» На другій стоянці ви забуваєте казанки, що висіли над багаттям. Цього разу пропажу виявлять лише на денній зупинці. Йти угору за течією сил немає ніяких. Тому призначена Адміралом жертва буде продиратися прибережним чагарником три години до стоянки і чотири назад - до місця зупинки. На щастя, казанки знайшлися, але всі ці сім годин Кок псував нам залишки настрою, зловтішаючись, що весь похід доведеться харчуватися сирою гречкою і живою рибою.

Після того, як гонець повертається з казанками, Адмірал проводить летючу нараду, теза якої коротка і переконлива: стоянку обстежувати обов'язково!

А назавтра на стоянці забувають сітку з картоплею. Цього разу Адмірал повертатися забороняє, і юшку доводиться варити без картоплі.

Тільки тут учасники походу починають осягати (поки що лише ази) Закон Найвищої Байдаркової Мудрості. З цього часу перед відходом з кожної стоянки капітани женуть своїх матросів обстежувати її. Тепер забувають лише дрібні предмети: ложки, ножики, плавки. Але з такими втратами можна змиритися.

А втім, є ще один предмет, який невідомо чому відзначений печаттю прокляття і який обов'язково забувають, навіть якщо в поході беруть участь байдаркові академіки.

Йдеться про байдаркові чохли. Один спритний байдарочник, що вважав себе надто хитрим, вирішив боротися з цим законом і захопив з собою запасні чохли. Перший комплект він забув на другій зупинці, а запасний протримався в нього до сьомої.

Ми вже давно облишили ламати голову над причинами цієї впертої поведінки байдаркових чохлів, бо знаємо: все одно доведеться на зворотному шляху обгортати байдарки в підручний матеріал. І припасаємо без зайвих слів зайвий шмат пластика і мотузки.

Автори не мають наміру нав'язувати читачам свої смаки. Але тут, у цьому розділі, не втримаємось і порекомендуємо: знімаючись зі стоянки, грайте в таку, далебі, цікаву і корисну гру. Чергові по стоянці після того, як усе спорядження знесене вниз до річки і багаття погашене, прибирають стоянку, доводячи її до такої кондиції, щоб стороннє око не здогадалося, що тут взагалі хтось колись стояв. Члени групи піддають діяльність чергових найретельнішій ревізії, а якщо віднайдеться хоча б найменший слід перебування людини, закидають недбайлів гострими слівцями.

БАГАТТЯ

На 114-й сторінці одного солідного видання, де зібрані усі вершки туристської мудрості, сказано дещо пишномовно, зате категорично й лаконічно: «Багаття - пристосування для зігрівання туристів, приготування їжі і висушування промоклого одягу».

Навіть переконаний прагматик, коли прочитає це визначення, може відчути відразу до туризму. Тому що зігріватися, обсушуватися і харчуватися можна і вдома.

Якби об'явили конкурс на кращу туристську емблему, безперечно, такою емблемою стало б багаття. Багаття і тільки воно!

Отже, багаття - емблема, символ. А символ потрібно глибоко шанувати.

Жерцем багаття в поході є Костровий. На його... ні, не плечі, на його коліна лягає широке коло обов'язків. І дійсно, Костровий, за винятком небагатьох хвилин сну, відпочинку і годин (на його думку, марно витрачених), коли потрібно кудись і навіщось плисти, проводить весь час перед багаттям на колінах, зрідка дмухає в нього або про щось інтимно перешіптується з ним.

Впродовж усього походу Костровий гордовито ігнорує принади ландшафту, оцінюючи його лише на один кшталт: чи є поблизу предмети, які можуть горіти, і скільки їх. Коли обирають стоянку, Кострового абсолютно не цікавить зручний підхід до