Читати книгу - "Тінь перемоги"

Ось у чому причина нападу. Аж ніяк не боротьба за життєвий простір.

Жуков не зрозумів стратегічної ситуації 1940 року і Сталіна про небезпеку не попередив. Скажу більше: Жуков і потім до кінця життя так і не зрозумів, який прорахунок зробив, зосередивши на кордоні з Румунією свій Південний фронт. Ви можете сміятись, але в мемуарах Жукова немає ні слова про те, як створювався Південний фронт, які мав сили і завдання, як вдалось уникнути війни з Румунією в 1940 році і до чого це привело. Жуков пише про трудові подвиги робітників і селян Радянського Союзу. Він розповідає (стор. 197) про виконання першого і другого п'ятирічних планів, про грандіозні задуми на третю п'ятирічку. На наступній сторінці Жуков оповідає про капіталовкладення в промисловість. Ще через сторінку - про вартість державних матеріальних резервів, про організацію керівництва промисловістю, про зміцнення дисципліни на підприємствах, про соціалістичне змагання, про мудру політику Комуністичної партії. Все це сумлінно переписано з журналу «Блокнот агітатора». У книжці Жукова ви знайдете все що завгодно, аж до опису переговорів військових місій СРСР, Великобританії та Франції, до яких Жуков не мав взагалі жодного стосунку. Але ми не знайдемо ні слова про Південний фронт, яким командував Жуков.

Особливо підкреслюю: я посилаюся тільки на перше видання мемуарів Жукова - Москва, АПН, 1969. Це видання вийшло за життя Жукова, і він несе за нього відповідальність. Інші видання випускалися після його смерті і, як ми побачимо, постійно зазнавали і зазнають радикальних змін. Між першим і десятим виданнями мало спільного. Як видно, Георгій Костянтинович з того світу, з урни з прахом, яка замурована в кремлівській стіні, посилає сигнали, і його мемуари дивним чином невпинно вдосконалюються відповідно до установок сьогоднішнього дня.

Висновок: якщо Сталін задумував блискучу операцію, Жуков міг її здійснити. Але якщо Сталін помилявся, як помилився в 1940 році в Румунії, то Жуков бездумно виконував доручене йому завдання, не роздумуючи про наслідки.

Заперечать: влітку 1940 року Жуков не розібрався у стратегічній ситуації, нічого в ній не зрозумів, але, можливо, в інших ситуаціях Жуков був мудріший і Сталіну підказував правильні рішення. Дуже навіть можливо. Однак стратегічний прорахунок 1940 року був настільки грубим, глибоким і страшним, що його катастрофічні наслідки для долі Радянського Союзу було неможливо потім перекрити ніякими геніальними рішеннями і блискучими перемогами. Через прорахунок Сталіна і Жукова Гітлер напав на Радянський Союз, розгромив кадрову армію і розтрощив більшу частину радянської промисловості. В результаті Радянський Союз не зміг підкорити Європи. Сталін програв війну за Європу і світове панування. Вільний світ вижив, а існувати поряд з ним Радянський Союз не міг. Тому крах Радянського Союзу став неминучим. Коріння катастрофи - в переможному поході Жукова в Бесарабію та Північну Буковину влітку 1940 року.

Радянський Союз переміг у Другій світовій війні, але чомусь зник з глобуса після видатної перемоги. І коли комуністи святкують так званий «день перемоги», я питаю: а де ж ця велика переможна держава? Куди вона провалилася? Німеччина програла війну, але ми її бачимо: ось вона - найбільша сила сучасної Європи, біля воріт якої ми жебракуємо. А де ж великий, могутній, незламний Радянський Союз?

Німеччина програла, але вона є. Радянський Союз переміг, але його немає. Кому потрібна така перемога?

Червона пропаганда стверджує, що Радянський Союз виграв війну тому, що великий Жуков розумів стратегію.

Заперечую: війна була програна тому, що Жуков не розумів найпростіших основ стратегії. Їх можна висловити просто: замахнувся — бий!

Або не замахуйся.

Чи був Жуков великим стратегом?

А чи міг взагалі безграмотний солдафон ним бути?

Влітку 1940 року Сталін і Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила й окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав до себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. На Європейському континенті залишилися тільки дві потужні держави, тільки дві великі армії: німецька та радянська.

Ситуацію, що склалася, слід було осмислити й обговорити. І ось у вересні 1940 року всі командувачі радянських військових округів і армій, начальники їх штабів, деякі командири корпусів і дивізій отримують повідомлення про те, що у грудні в Москві відбудеться нарада вищого командного складу. Нарада збиралася дуже незвичайна. Було відомо, що проводиться вона за наказом Сталіна. Очікувалася присутність не тільки Сталіна, але й усього складу Політбюро. На нараді належало заслухати й обговорити доповіді. Центральна доповідь - «Характер сучасної наступальної операції». Підготувати її було доручено командувачу Київського особливого військового округу генералу армії Г. К. Жукову.

У «Криголамі» я писав, що отримавши таке завдання, Жуков провів єдине у своєму житті теоретичне дослідження. Прошу вибачення у своїх читачів. Я помилився. Ніяких теоретичних досліджень Жуков у своєму житті не проводив. Автором доповіді був полковник І. Х. Баграмян.

Геніальний стратег Жуков любив вражати слухачів глибиною думки. Але думки - чужі. Жуков щедро розсипав перлини військової мудрості, які удосталь готували для нього безвісні полковники.

Але в даному випадку вийшов збій. Невідомий полковник Баграмян у ході війни й після неї наздогнав Жукова у військовому званні, - сам став Маршалом Радянського Союзу. Ось він і повідав світові, що в 1940 році служив джерелом жуковської мудрості. Про те, як була створена доповідь Жукова, Баграмян розповідав докладно й багаторазово. Жукову не залишалося іншого, і він одкровення Баграмяна вимушено підтвердив: так, зайнятий я був жахливо, тому полковник Баграмян виконував мою роботу.

Давайте ж