Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Джовані Трапатоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Джовані Трапатоні"

186
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джовані Трапатоні" автора Олексій Росіч. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 88
Перейти на сторінку:
можна, — ображено буркнула баба Ганя та відвернулась до вікна.

— Та про грабіж! Про грабіж вона говорить! — прогорланив Джовані. — Невже не зрозуміло?!

— A-а, так ось ти про що! — аж сплеснула руками Лада. — А я-то думала…

— І немає тут про що думати! — рішуче перебив її Джовані. — Досить вже! Надумались достатньо! Треба їхати на діло!

— Онученько, ти нічого такого не подумай… — виправдовуючись, затараторила баба Ганя. — Якби не така безвихідна ситуація, я б ніколи… Ніколи, навіть подумки… Hi-ні-ні і ще раз ні! Навіть подумки ні-ні-ні…

— Ну й даремно, — вставила своє слово Лада у її примовляння. — Класна ідея! Це, зрештою, був мій другий план — запасний. Я обома руками за…

— Як це за?! — баба Ганя загрозливо взяла руки в боки. — Щось я не зрозуміла… Що означає ось це твоє «я обома руками за»?! Як ти можеш бути за, якщо мова іде про звичайний грабіж?! І це говорить моя онука?! Ганьба! Страшна ганьба і тобі, внученько, і твоїй бабці!

— Ба, щось я не збагну, чого ти завелася? — розгублено перебила її Лада. — Що я не так сказала?

— Все! Ти все не так сказала! — обурено вигукнула баба Ганя. — Як це можна так легко погоджуватись на заздалегідь дурну та огидну справу?! Як це можна, я тебе питаю?! Ти мене чуєш?

— Слухайте, я вас благаю! — аж завив Джовані. — Лишіть це голосіння та поїхали вже на пограбування! Адже час невблаганно плине…

— Помовчи! — грізно зупинила Трапатоні баба Ганя. — Теж мені знайшовся, розбійник з великої дороги! Ладусю, моя люба, хіба можна так одразу погоджуватись на такий жахливий злочин? — аж заплакавши від такої несподіванки, пошепки запитала бабця. — Так не можна, внученько… Ти це розумієш?…

— Стривай, стривай, — геть збентежилася Лада. — Я щось не збагну. А ти що, збиралася просто пограбувати цю крамничку і навіть не відшкодувати їхні збитки?

— Тобто? Відшкодувати збитки? — зніяковіло перепитала баба Ганя.

— Ну, я подумала, що ти пропонуєш сьогодні їх пограбувати… А з часом, коли з’явиться можливість, обов’язково компенсувати їхні матеріальні та моральні збитки, — спокійно пояснила Лада. — Чи я не так зрозуміла? Ти це пропонувала?

— Так… — зашарівшись, такнула баба Ганя. — Саме це я й пропонувала.

— Ну тоді я не збагну, до чого тут усі твої виховні тиради. Ти що, збиралася просто так пограбувати цю крамничку?

— Hi-ні-ні! Як можна?! Та я б ніколи не наважилася підбивати свою онуку на такий жахливий злочин. Як це можна? — знову, ніби сама у себе, емоційно запитала вона та ще більше зашарілась. — І матеріальні, і моральні збитки ми обов’язково їм відшкодуємо.

— Я вас благаю! — знову заскиглив Джовані. — Киньте нарешті ці балачки і поїхали вже швидше на пограбування! Часу майже не лишилось…

— Спокійно, Трапатоні, — мовила Лада, ніжно посміхнувшись із його рішучості. — Зараз вже рушаємо.

— До речі, Ладусю, сонечко моє, ти не подумай нічого такого… — сором’язливо почала баба Ганя. — Але… Мушу тобі дещо цікаве розказати. Це звичайно, жахлива випадковість, але… Але, за моїми даними, господинею крамнички «Ґудзики», яка на площі Ринок, є така собі пані Брильська — рідкісна пройдисвітка і свиня. Ти ж знаєш, що у Лани в мерії похресниця працює… Тож саме вона надала нам інформацію, що вся мерія завалена скаргами львів’ян на таку собі пані Брильську, власницю крамнички, яка безжально і жорстоко труїть наших львівських голубів та собак. Голуби, бачите, обгиджують їй усю вітрину. І через те вона годує їх отруєною пшеничкою, аби ці бідолахи повиздихали всі. І собак вона, кажуть, терпіти не може. Бо колись, іще в дитинстві, вона хотіла вирвати хвоста якомусь песику… А той, бач, їй не дався і вкусив за руку. Тож тепер вона нещадно мститься всім бездомним песикам. Каже, що вони відлякують їй покупців. І саме через це вона годує їх отруйними сардельками. Ти можеш собі уявити, яка вона свинюка, га?!

— Ба, мені здається, що ти занадто перебільшуєш її жорстокість, — стомившись від почутого, мовила Лада. — Я думаю, це все лишень чутки.

— Ні-ні-ні! — замахав крилами Трапатоні. — Усі ворони чудово знають цю хитрющу вбивцю пані Брильську! Вона куди жахливіша, ніж про неї розповіла пані Ганна! Про собак не знаю, то й не скажу. Але все, що стосується отруйної пшенички, — щира правда. Від її сніданків страждають не тільки голуби, але й горобці, і навіть ми — ворони… Ви єдине, пані Ганно, помилились, сказавши, що її крамничка знаходиться на площі Ринок. На площі Ринок крамничка «Ґудзики» належить найдобрішому створінню в світі — пані Руті. А Брильської крамничка «Ґудзики» — зовсім поруч, на «стометрівці».

— Я, звичайно, можу помилитися, — ображено відповіла баба Ганя. — Але моя подружка Лана не помиляється ніколи. А саме вона та її похресниця, яка в мерії працює, надали цю інформацію. Лана має феноменальну пам’ять. Вона навіть Конституцію та весь кримінальний кодекс дослівно, із комами та крапками, переказати може.

— Пані Ганно, крамничка Брильської на «стометрівці», — впевнено перебив Джовані бабу Ганю. — Ваша Лана помилилась.

— Лана — унікум стовідсотковий, аби ти знав. Вона — єдина мешканка нашого Львова, яка запам’ятала всі передвиборні обіцянки мера!

Усе, що відбувалося надалі, описати складно. А сказати точніше — просто неможливо. Звичайні львівські сварки та суперечки мають неперевершений колорит і зазвичай позбавлені здорового глузду та почуття міри.

Надмірна львівська емоційність ладна з будь-якої дрібнички легко роздмухати не тільки галасливу сварку, але й справжнісіньку війну. І то слава Богу, що у Львові категорично заборонено продаж та носіння зброї; інакше — за

1 ... 19 20 21 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джовані Трапатоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джовані Трапатоні"