Читати книгу - "За двома зайцями, Старицький М. П."

Секлита. Ку­ми мої, любі мої! Заспівай­те мені, прос­лав­те ме­не, свою ку­му, Сек­ли­ту Ли­ма­ри­ху!

Всі (співа­ють):

І лід тріщить, і ко­мар пи­щить,

А то кум до ку­ми по­ро­ся та­щить.

І ку­моч­ко, і го­лу­боч­ко!

Звари мені по­ро­ся, щоб і юш­ка бу­ла.

І юшеч­ка, і пет­ру­шеч­ка!

Кума моя, лю­ба моя, моя ду­шеч­ка!

Секлита. Ой, не співай­те, не зав­да­вай­те жа­лю, бо я вже пла­чу! (Вти­ра сльози). Так ви роз­жа­ло­би­ли, так розтривожи­ли! Ой, бідна я, си­ро­та; цу­рається ме­не рідня моя: ніхто з Сірків і в ха­ту не плю­нув че­рез ото­го чор­но­гу­за Про­ню!

Голохвостий (схоп­люється, мов опе­че­ний­). Хіба вам Сір­ки рідня?

Секлита. Сест­ра рідна… А та но­са­та - не­бо­га!

Голохвостий (набік). От вло­пав­ся!

Секлита. Як­же, ба­га­тирі, за­паніли! На бідний рід їм на­чхать те­пер! А все че­рез оту дур­но­го­ло­ву!

Голохвостий (набік). Ну, про­пав те­пер, навіки про­пав!

Секлита (пла­че). А ме­не не має не тільки за тітку, а на­віть за най­мич­ку, та ще кри­чить, що од ме­не гни­ли­ця­ми тхньоть, горілкою смер­дить! Та­ка у ме­не не­бо­га! (Хли­па).

Голохвостий. Що йо­го в світі бо­жо­му ро­бить? Прос­то вже й ума не при­ло­жу.

Марта. Та я б їй, отій вашій Проні!…

Секлита. А ти ж ду­маєш як? Сек­ли­та Ли­ма­ри­ха їй подар­увала? Ого! Не на та­ку на­па­ла! (Бе­реться в бо­ки). Та я отой но­са­тий пенціон так од­маніжи­ла, так ви­шуст­ри­ла на всі бо­ки, що аж баньки по­витріща­ли! Плю­ну­ла ме­жи очі та й за­цу­ра­ла: ні я, ні Га­ля й но­гою до смерті не бу­де­мо!

Голохвостий (набік). Сла­ва бо­гу, во­ни, зна­чить, в сварці! Мов світ мені підняв­ся, аж од сер­ця од­ляг­ло!

Марта. Ав­жеж, чис­та со­ва!

Устя. Чап­ля!

Голохвостий (підхо­дить). Жа­ба кис­ло­ока!

Секлита. А ти її знаєш?

Голохвостий. Та видів раз ото­го штур­па­ка!

Секлита. Вже імен­но! Не­хай її кур­ка брик­не!

Устя. Хай її лунь вхо­пить.

Марта. Хай її п’ятни­ця свя­та по­ка­ра!

Голохвостий. Хо­льо­ра на її го­ло­ву!

Секлита. Анах­те­ма, анах­те­ма, анах­те­ма!

Всі (хо­ром). Анах­те­ма, анах­те­ма, анах­те­ма!

Секлита. Пху на неї, та й годі!

Всі. Пху, пху, пху! На неї, са­та­ну!

Марта. Годі, цур їй, пек!

Устя. Бу­де­мо ве­селі як пер­ше!

Секлита. Ну, ли­хом об зем­лю! Гу­ляй­мо цілу ніч!

Меронія. А мені на Пе­черськ!

Секлита. К бісу! Гу­ляй­мо, по­ки но­ги дер­жуть, а то й по­снемо отут! Завт­ра неділя. Ніко­го не пу­щу!

Чути од­да­ле­ку ка­те­рин­ку.

Голохвостий. От як­раз до ла­ду: яви­лась на ви­руч­ку! Тре­ба тут їх так за­макітри­ти, щоб на завт­ра й но­ги одкидали­! Зак­ли­ка­ти ка­те­рин­щи­ка ще! (Вибіга).

Марта. Е, тітко, в ро­ду не без пот­во­ри! Є і в ме­не родич­ка… та… не хо­четься тільки роз­ка­зу­ва­ти.

Всі. Та ка­жи, ка­жи! Чо­го жа­лу­ва­ти та­ких пся­юх!

Марта. Так стіни слу­ха­ють!

Дехто. Та ми ко­чер­га­ми по­ви­го­ним стіни ті з ха­ти!

Устя. Знаю я, про ко­го мо­ва мо­виться…

Марта. На злодієві шап­ка го­рить! Знає, про чиє код­ло іде річ!

Устя (схоп­люється). Про на­ше код­ло! Ну що ж, ка­жи!

Марта. Не чіпляй­ся, Ус­те, бо ска­жу, так і крик­ну на всю ха­­ту­!

Устя. Кри­чи, кри­чи, ше­лихвістко!

Марта. Не зля­ка­лась, пся­юхо, не зля­ка­лась! Твій рід сто­їть отут мені у печінках! Як ус­ту­пи­ла твоя сест­ра, Сте­па­ни­да, до бра­та в ха­ту, то не­на­че бра­тові й мені на шию нас­ту­пи­­ла. Ви всі такі!

Катеринка вхо­дить.

Устя (сіка­ючись). То й ми всі такі? То й я та­ка?!

Марта. То й ти та­ка й твоя ма­ти бу­ла та­ка!

Устя (з ку­ла­ком). Яка ж бу­ла моя ма­ти?

Секлита. Та годі вам!

Другі міщан­ки. Уже за­ве­лись!

Катеринка заг­ра­ла польку, і всі зра­зу вти­хо­ми­ри­лись.

Ті ж і ка­те­рин­щик.

Всі. Хто це му­зи­ку най­няв?

Голохвостий. Ето я; це я най­няв, щоб Сек­литі Пи­ли­повні ве­селіщі бу­ли іме­ни­ни! Как маєте ла­ятись, да­вай­те луч­че гу­лять!

Всі (схоп­лю­ють­ся). Да­вай­те, да­вай­те кра­ще тан­цю­ва­ти! От ве­се­ло!

Секлита. Ав­жеж, тан­цю­ва­ти! Розс­тупіться, ку­ми мої ми­лі: Сек­ли­та Ли­ма­ри­ха гуля!

Всі розс­ту­па­ються, Сек­ли­та по­се­ре­дині.

Секлита (розс­та­вив­ши ру­ки). Ку­ми мої, го­луб­ки мої, Се­клита Ли­ма­ри­ха гуля! (По­чи­на тан­цю­ва­ти).

Голохвостий (ски­да жи­лет­ку). Ех, мам­зель, бонд­жур! Ва­ляй ме­те­лиці! (По­чи­на са­ди­ти про­ти Сек­ли­ти го­па­ка).

Усі

Ой, на дворі ме­те­ли­ця,

Чому ста­рий не же­ниться?

Меронія. Ой гріх, ой ску­шеніє! (Ста­но­виться і са­ма в ко­ло).

Завіса спа­да

Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.