Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах 📚 - Українською

Читати книгу - "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"

3 143
0
12.02.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані" автора Мартін Макдонах. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 46
Перейти на сторінку:
Міхал дивиться на Катуряна, який лежить долі й тремтить, підходить, щоб погладити його по голові, але не може себе змусити й сідає на стілець.

МІХАЛ: Здоров.

Катурян дивиться на Міхала знизу вгору, підповзає і обнімає його за ногу.

МІХАЛ: Що ти робиш?

КАТУРЯН: Держу тебе за ногу.

МІХАЛ: О. (Пауза.) Нащо?

КАТУРЯН: Не знаю, мені боляче! Невже мені не можна подержати брата за ногу, коли мені боляче?

МІХАЛ: Авжеж можна, Катуряне. Просто це дивно.

Пауза.

КАТУРЯН: А в тебе як справи?

МІХАЛ: Чудово. Трохи нудно. Господи, ти так репетував. Що вони з тобою робили? Катували?

КАТУРЯН: Так.

МІХАЛ (цикає язиком): Було боляче?

Катурян відпускає Міхалову ногу.

КАТУРЯН: Якби не було боляче, то це не було б катування.

МІХАЛ: Мабуть, не було б.

КАТУРЯН: А тобі боліло?

МІХАЛ: Що мені боліло?

КАТУРЯН: Коли тебе катували.

МІХАЛ: Мене не катували.

КАТУРЯН: Що?

Катурян уважно оглядає брата, бачить, що на ньому нема ні ран, ні синців.

МІХАЛ: Не катували. Той чоловік сказав, що катуватиме, а я подумав: «Ой, це ж боляче», і розказав йому все, що він хотів почути, і він був радий.

КАТУРЯН: Я ж чув, як ти кричав.

МІХАЛ: Кричав. Він мене попросив кричати. І сказав, що я дуже добре кричу.

КАТУРЯН: Тобто він тобі сказав, що говорити, і ти погодився?

МІХАЛ: Так.

Пауза.

КАТУРЯН: Поклянися мені своїм життям, що ти не вбивав тих трьох дітей.

МІХАЛ: Клянуся тобі своїм життям, що я не вбивав тих трьох дітей.

Катурян полегшено зітхає і знов обнімає Міхалову ногу.

КАТУРЯН: Ти щось підписував?

МІХАЛ: Га? Ти знаєш, що я нічого не можу підписувати.

КАТУРЯН: Тоді, може, ми ще відкрутимося.

МІХАЛ: Відкрутимося від чого?

КАТУРЯН: Від страти за вбивство трьох дітей, Міхале.

МІХАЛ: О, відкрутимося від страти за вбивство трьох дітей. Це було б добре. А як?

КАТУРЯН: Єдине, що в них проти нас є — твої слова та те, що вони знайшли в будинку.

МІХАЛ: А що вони знайшли?

КАТУРЯН: Знайшли скриньку, повну пальців. Ні, стривай. Вони сказали, що то пальці. Вони не дуже були схожі на пальці. То могло бути що завгодно. Чорт. (Пауза.) І вони сказали, що тебе теж катували, і руки в нього були в крові. Кажеш, він до тебе взагалі не торкався?

МІХАЛ: Торкався — дав мені бутерброд. От тільки я повиймав з того бутерброда салат.

КАТУРЯН: Дай хвилинку подумати. Дай хвилинку подумати...

МІХАЛ: Ти любиш думати, правда?

КАТУРЯН: Ну чого ми були такі тупі? Чого ми вірили усьому, що вони нам казали?

МІХАЛ: Чого?

КАТУРЯН: Бо це просто письменництво.

МІХАЛ: Я знаю.

КАТУРЯН: Чоловік заходить у кімнату, каже: «Ваша мати вмерла», так?

МІХАЛ: Я знаю, що мати вмерла.

КАТУРЯН: Ні, ні, це літературний твір. Чоловік заходить у кімнату й каже іншому чоловікові: «Ваша мати вмерла». Що ми знаємо? Чи ми знаємо, що мати другого чоловіка вмерла?

МІХАЛ: Ні.

КАТУРЯН: Так, ми не знаємо.

МІХАЛ: Ні, ми не знаємо.

КАТУРЯН: Ми знаємо тільки те, що один чоловік заходить у кімнату й каже другому чоловікові: «Ваша мати вмерла». Це все, що нам відомо. Перше правило письменника: «Не вір усьому, що пишуть газети».

МІХАЛ: Я не читаю газет.

КАТУРЯН: Добре. Ти завжди будеш на крок попереду всіх інших.

МІХАЛ: Катуряне, я нічогісінько не розумію з того, що ти балакаєш. Але це цікаво.

КАТУРЯН: Чоловік заходить у кімнату й каже: «Ваш брат щойно зізнався у вбивстві трьох дітей і ми знайшли у вашому домі дитячі пальчики в скриньці». Що ми знаємо?

МІХАЛ: Ага! Зрозумів!

КАТУРЯН: Чи ми знаємо, що брат убив троє дітей?

МІХАЛ: Ні.

КАТУРЯН: Ні. Чи ми знаємо, що брат зізнався у вбивстві трьох дітей?

МІХАЛ: Ні.

КАТУРЯН: Ні. Чи ми знаємо, що вони знайшли в їхньому домі дитячі пальчики в коробці? Ні. Чи ми... О господи...

МІХАЛ: Що?

КАТУРЯН: Ми навіть не знаємо, чи ті діти взагалі вбиті.

МІХАЛ: Це було в газетах.

КАТУРЯН: А хто керує газетами?

МІХАЛ: Поліція. О. Ти такий розумний.

КАТУРЯН: О господи. «Письменника в тоталітарній країні допитують про жорстокий зміст його творів і про їхню подібність до вбивств дітей, які сталися в його місті. Убивства дітей... яких насправді не було взагалі». (Пауза.) От би мені зараз ручку. Я з цього зробив би гарне оповідання. Якщо вони не збираються мене через годину стратити. (Пауза.) Міхале, хоч би що вони казали, хоч би що робили — нічого не підписуй. Хоч би що вони з тобою робили, нічого не підписуй. Ти зрозумів?

МІХАЛ: Хоч би що вони зі мною робили, нічого не підписувати. Хоч би що вони зі мною робили, нічого не підписувати. (Пауза.) А можна підписати твоїм ім’ям?

КАТУРЯН (усміхаючись): Особливо моїм ім’ям не підписуй. Особливо моїм ім’ям не підписуй.

МІХАЛ: «Я вбив багацько дітей», підпис — Катурян Катурян. Ха!

КАТУРЯН: Я тобі зараз покажу!

МІХАЛ: Не бий!

Катурян обнімає Міхала. Міхал теж його обнімає, надто сильно як на Катурянові рани.

КАТУРЯН: Аййй! Господи! Міхале!

МІХАЛ: Пробач, Катуряне.

КАТУРЯН: Та нічого. (Пауза.) Усе буде добре, Міхале. Усе буде добре. Ми звідси вирвемось. Якщо будемо триматися разом.

МІХАЛ: Так. У мене сьогодні так свербить у дупі. Не знаю, чого. У нас іще лишився той порошок?

КАТУРЯН: Присипка? Ні, ти всю використав. Хоч це було й неелегантно.

МІХАЛ: Мм. Ми ж усе одно будемо вдома нескоро?

КАТУРЯН: Так.

МІХАЛ: Доведеться сидіти тут і чухати дупу.

КАТУРЯН: Можеш мені розказувати, як тобі сильно свербить. Це мене дуже бадьорить.

МІХАЛ: Чесно? Та ну, ти дурний. Як це може бадьорити, коли в когось свербить у дупі?

КАТУРЯН: Це залежить од дупи.

МІХАЛ: Що? Тю, дурний. (Пауза.) Усе одно свербить. Я тобі так скажу. Я намагаюся не чухати, бо ти тут, але, скажу тобі, що ох же ж і свербить. (Пауза.) У мене свербляча дупа. (Пауза.) Розкажи казку, Катуряне. Щоб не думати про...

КАТУРЯН: Щоб ти не думав про сверблячу дупу...

МІХАЛ: Про свою сверблячу дупу.

КАТУРЯН: Яку ти хочеш казку?

МІХАЛ: Е, «Зелене поросятко».

КАТУРЯН: Ні. (Старечим голосом.) То дурна казка.

МІХАЛ (повторює за ним інтонацію): То не дурна казка, то хороша казка. «Зелене поросятко». Я її спробую запам’ятати.

КАТУРЯН: Ні, я розкажу якусь іншу. Яку розказати?

МІХАЛ: Розкажи про людину-подушку.

КАТУРЯН (усміхається): Чого про людину-подушку?

Міхал знизує плечима.

КАТУРЯН: Я ж недавно

1 ... 19 20 21 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах» жанру - 💙 Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"