Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Березень, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Березень" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 147
Перейти на сторінку:
хотів прийняти їжі, але часто туди й сюди розглядався і свого старця, преподобного Герасима, шукав, ревучи вельми скорботно. Авва ж Саватій та инші старці гладили його по хребті, говорили: "Пішов старець до Господа, покинув нас". Але, так говорячи, не могли його зупинити від крику і реву, і наскільки вони словами своїми утішити його думали, настільки більше він ридав і зрушувався на більший крик, ревучи і міняючи голоси і лицем, і очима являючи печаль свою, яку мав, не бачачи старця. Тоді сказав йому авва Саватій: "Якщо не віриш, ходи з нами і покажемо тобі місце, де лежить старець". І, взявши його, повів на гріб, де преподобний Герасим був похований. Був же гріб від церкви на відстані п'яти кроків. Ставши над гробом преподобного Герасима, авва Савватій сказав до І лева: "Ось тут старець наш похований". І, схиливши коліна на гробі старцевому, авва Саватій плакав. Лев же, це чуючи і бачивши Саватія, який плакав, вдарив і собі головою об землю і ревів вельми. Тоді, ревнувши сильно, вийшов зразу на гріб старцевий. Це ж було не тому, що душу розумну мав лев, але Бог прославляв святого отця Герасима: прославити захотів не лише в житті, а й по смерті і показати нам, який послух мали звірі щодо Адама в раю перед його непослухом і з раю вигнанням" (Доти Іван із Софронієм). Звідси зрозуміле велике угодництво преподобного Герасима перед Богом. Для Нього ж від юности до старости працював ревно, і перейшов до Нього на життя без старости, де ж зі святими оселився, славить Отця, і Сина, і Святого Духа навіки. Амінь.

Пролог розповідає, наче цей преподобний Герасим жив за царювання Константина Бородатого, внука Іракпія, але розповідає Житіє преподобного Євтимія Великого, що в його і преподобного Герасима дні був Собор вселенський четвертий у Халкедоні, а собор той відбувся за царювання Маркіяна, який був перед Константином Бородатим більш ніж за двісті років. Маркіян помер у рік після Різдва Христового 457-й. А Коистантин Бородатий почав царювати у рік 668-й. Місяцеслов московський і київський пише, що жив святий Герасим у рік буття світу 5908-й за царювання Маркіянового. Проте це не є рік смерти Герасима, а його життя за царювання Теодосія перед Маркіяном. Знати ж годиться, що святий Герасим із Ликії у Палестину прийшов при кінці царювання Теодора Молодшого, на початку царювання Маркіяна, яке було в рік після Різдва Христового 608-й. І прожив святий Герасим у Палестині за царювання того Маркіяна, а після нього за царювання Лева Великого, тоді Лева Молодшого і досяг до царювання Зинона. За його ж царювання на другий рік переставився Герасим преподобний у рік після Різдва Христового 475-й індикту, в Господі, за сто дев'яносто два роки перед Константином Бородатим.

У той же день страждання святих мучеників Павла, і сестри його Юліянії, і тих, що з ними

Авреліян-цар наказ дав по Вселенній на християн, аби всі приносили богам жертви, а тих, що будуть противитися, щоб позбавляти життя лютими муками. Сам же, пройшовши Ассирію, прийшов до Фінікії і в град Птолемаїду увійшов, щоб усіх християн змусити до ідольської жертви, у той час блаженний Павло зі сестрою своєю Юліянією, побачивши царя, що у град входив, знаменував лице своє хресним знаменням і сказав до Юліянії: "Будь відважна, сестро моя, і не бійся, Кажу-бо тобі, що велике випробування на християн приходить". Цар же Авреліян, побачивши Павла, який перехрестився, звелів схопити його і тримати в путах до ранку.

Наступного дня, поставивши престол свій на видовищному місці перед усім людом і на судищі сівши, поставив перед собою на допит блаженного Павла і сказав йому: "Окаянний чоловіче, нащо вчора насмілився зробити на собі знамення християнське, бачачи мене, що в град заходив? Хіба ти не чув наказу нашого царського проти християн?" Відповів бла женний Павло: "Чув наказ твій, але ніхто ніколи не може нам, християнам, такого завдати страху, щоб ми відвернулися від істинного Бога й не ісповідували Христа — Сина Божого. Муки-бо, яких ти завдаєш, тимчасові, не можуть вони настрашити і залякати тих, хто боїться Бога. Муки ж від Бога, які через нелицемірний суд Його бувають, є вічними, — також і слава, яку Бог християнський подає, вічна є. Хто-бо настільки безумний, аби, покинувши живого Бога, захотів поклонитися глухим і німим ідолам, коли сам Спаситель наш Ісус Христос у Євангелії говорить: "Кожен, хто відвернеться від Мене перед людьми, від того я відвернуся перед Отцем моїм Небесним". Авреліян каже: "Бачиш, скільки я терпів тебе, злослівного, підійди вже і принеси жертву богам, аби не згубив я тебе смертю злою". Блаженний Павло сказав: "Я Бога иншого не знаю, але тільки Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж від праотців моїх скоряюся чистим серцем". Тоді Авреліян сказав до спекуляторів: "Повісивши, мучте його сильно, допоки не прийде Христос його і не забере його з рук ваших". І зразу ті наказане почали виконувати: повісили нагого мученика на дереві, катували. Він же молився до Бога велегласно, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, істинний істинного Бога Отця Сину, народження Якого ніхто зрозуміти не може: ані ангели, ані архангели, ні престоли, ні господства, ні начала, ні власті, ні сили, ні херувими, ні серафими, - лише Отець один. Поможи мені, смиренному і відкиненому рабові Твоєму, і з рук Авреліянових забери мене". Господь же Ісус Христос зразу полегшив йому ті муки, що не чув він болю від завданих ран. Свята ж невіста Христова Юліянія, бачивши брата свого мученого, прибігла до суду, голосно кричачи: "Авреліянекате, чому так люто мучиш брата мого неповинного?" Сказав Авреліян до слуг: "Відкрийте зразу голову жінки тої і бийте її сильно по лиці, щоб не говорила до нас так відважно. Того ж нечестивого чоловіка лютіше мучте, бо називає Христа захисником і помічником своїм". Блаженна Юліянія, засміявшись, сказала: "Дивуюся, що цар ти, а безумствуєш і не розумієш сили Христової, яка й полегшує муки тим, хто прикликає Його правдиво". Авреліян же тим, що навколо нього стояли, сказав: "Жінка ця, бачачи мене, що лагідно розмовляю, більше казиться". І, знову на неї гнівно глянувши, сказав: "Підійди до богів і поклонися їм, не уникнеш-бо рук моїх". Відповіла Юліянія свята: "Я ані мук твоїх не боюся, ані не зважаю на погрози твої, є-бо на небесах Бог, який може врятувати нас від нечестивих рук твоїх. Які-бо маєш муки, наклади на мене, щоб

1 ... 19 20 21 ... 147
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Березень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"