Читати книгу - "Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я говорю про це, бо, якщо ви ще не маєте власного досвіду, такі втрати стануть для вас жахливим шоком. Хоча ви, безсумнівно, сприймаєте це розумом, насправді все гірше, ніж ви собі уявляєте. Так ставатиметься впродовж усього життя. Будуть періоди тимчасового затишшя, а будуть і роки, коли вам здаватиметься, що люди навколо вас постійно помирають. І весь час вам буде важко змиритися з цим. Ви можете більше звикнути до самого поняття смерті взагалі, та кожна людина цінна своєю неповторністю, тому навіть після багатьох утрат вам не стає легше назавжди попрощатися з родичами й близькими.
Саме смерть інших людей дає нам відчуття того, що ми смертні. Важко думати про невідворотність власної смерті, особливо в молодому віці. Коли помирають люди довкола, починаєш усвідомлювати, що колись настане і твоя черга.
Та є одна річ, яка допомагає сприймати це як належне. Так, справді, це нормально. Бо приходять нові люди й займають місця тих, хто пішов. Я не маю на увазі, що вони замінюють їх, але вони займають таке ж місце в наших серцях. Тому, живучи, ми повинні поставити собі за мету підготувати у своїй душі куточки для нових людей — їх має бути не менше, ніж тих, хто нас покинув. Я ніколи не розумів цього, доки в мене не з’явилися власні діти. Потім збагнув: якщо б життя зупинилося, мої дідусь і бабуся, мама й тато, мої давні друзі були б і досі живі, а я, не ставши батьком, натомість був би обділений таким багатством, що не погодився б на цей обмін.
Звісно, деякі окремі випадки ніколи не можна вважати нормою, надто якщо відходять молоді або ті, чиї смерті визначають долю дітей. Та смерть людини має сенс, коли вона означає народження нового життя. Щоб це зрозуміти, необов’язково мати власних дітей — чужі діти можуть стати справжньою втіхою вашого життя (а турбот із ними набагато менше).
Улюбленою поезією моєї бабусі був вірш Оґдена Неша «The Middle»19, який вона часто цитувала і який досить влучно підсумовує мою думку:
When I remember bygone days
I think how evening follows morn;
So many I loved were not yet dead,
So many I love were not yet born20.
ПРАВИЛО 45
Люди народжуються і вмирають — таке життя
19
«Середина». (Прим. перекл.)
20
Коли я згадую минуле,
На думку спадає, як слідом за ранком настає вечір;
Скількох я кохав, кого вже немає,
Скількох я кохаю, кого ще не було. (Прим. перекл.)
«Тіштеся життям, поки молоді»
Пропоную вашій увазі правило, яке не доведеться порушувати в повному розумінні. Отримувати задоволення від життя мають усі (якщо це не шкодить іншим людям), незважаючи на вік. Проте я ввів це правило до книжки, бо хочу зазначити: є обмеження, особливо коли йдеться про ваш організм.
Доки молоді, ви можете влаштовувати своєму організмові чимало випробувань — уживати алкоголь, наркотики, лягати спати пізньої ночі, влаштовувати дикі витівки. Можливо, вам це сходитиме з рук… деякий час. Коли мені було 16, я впав із мотоцикла й розтрощив коліно. Я відновився (хоча на це годі було й сподіватися), бо ж то було коліно 16-річного підлітка, хоча колишнім воно так і не стало. Та якось, уже коли мені минуло 40, воно почало завдавати мені неабияких страждань. Коли тобі 16, важко дбати про те, що станеться, коли тобі буде 40, — надто це далеко. Та, маючи хворе коліно в 40, ти з жахом уявляєш, скільки ще років доведеться терпіти ці муки.
У підлітковому віці мій організм зазнав багато такого, про що я не раз відтоді шкодував. Власне, про дещо я шкодував уже тоді, та навколо мене всі чинили так, тож я не бачив сенсу зважати на власну думку. Тому я не буду лицемірити та вказувати іншим, чого їм не слід робити. Можете робити що завгодно. Я лише хочу довести до вашого відома, що може настати день, коли ви пошкодуєте, що трохи не пригальмували. Чи в окремих випадках не відмовилися від чогось узагалі (тут я маю на увазі важкі наркотики).
Я не повчатиму вас, що вам слід робити. Та може настати день, коли ви пошкодуєте про найшаленіші моменти своєї юності. Тож будьте трохи розсудливішими та зазирніть у майбутнє: чи не матиме ваша теперішня поведінка віддалених наслідків? Молоді люди впевнені, що житимуть вічно, carpe diem21 і т. д. Проте існує подальше життя, і, якщо ви ігноруватимете його зараз, у старшому віці можете пошкодувати про свої вчинки.
Зверніть увагу на те, коли завершують кар’єру професійні футболісти та спортсмени, чи принаймні, як вони полишають міжнародний спорт — зазвичай десь після тридцяти років. Тому що навіть вони, з їхньою фізичною підготовкою, тренуваннями, просто не в змозі вимагати від свого тіла колишньої віддачі, щойно минають тридцятирічний рубіж. Тіло не пристосоване до таких навантажень.
Обов’язково користуйтеся своїм тілом, примушуйте його працювати, а іноді карайте його, якщо воно здатне витримати ті покарання. Та уникайте надмірності, не залишайте без уваги найменші неприємні відчуття і проблеми.
Я далекий від того, щоб пропонувати вам забути про всі розваги. За таких умов немає жодного сенсу доживати похилого віку. Та послухайте: якщо ви бажаєте насолоджуватися другою половиною чи останніми двома третинами свого життя так само, як і попереднім періодом, просто дбайте про своє тіло належним чином. Це може здаватися марудним заняттям людей середнього віку, та, повірте мені, колись і ви досягнете середнього віку, і вам це вже не здаватиметься нудним.
ПРАВИЛО 46
Тіло дається вам на все життя
21
Лови мить (лат.). (Прим. перекл.)
«Позичати можна, якщо зможете повернути борг»
Це дуже специфічний прояв принципу «Подумаємо про це завтра». Причому дуже дорогий варіант. Справді, завжди можна знайти гроші, коли ви у відчаї. Але проблема ось у чому: що безнадійніше становище, то більше це вам коштуватиме. Уся суть позик — від банків, венчурних фондів, лихварів, кредитних ліній тощо — полягає в тому, що люди, даючи вам у борг, таким чином заробляють, бо ви сплачуєте відсотки. Це означає, що в підсумку вам доводиться заплатити навіть більше, і якщо ви зараз не маєте грошей, то як віддаватимете більше, ніж позичили? Що безвихідніша ваша ситуація, то важче знайти добросовісного кредитора, тому ви, імовірніше, будете змушені звернутися до не надто порядного джерела, і це коштуватиме ще дорожче. Тож не робіть цього.
Коли ви не можете дозволити собі щось — придбати автомобіль, меблі, одяг, піти кудись розважитися ввечері чи поїхати у відпустку, — обходьтеся без цього, доки не з’явиться відповідна можливість. Повірте, короткотривала вигода не буде варта тягаря боргів, який зростає, наче снігова куля. А борг завжди поступово збільшується — ростуть відсотки, ви повинні позичати вдруге, щоб сплатити першу позику, потім знову, бо вам уже не вистачає грошей на повсякденні витрати. І щоразу ви відчуваєте, як чимраз неприємніше тягне всередині. І ви вже серйозно шкодуєте, що купили ту машину, поїхали відпочити, влаштували фантастичне весілля.
Звісно, не кожен позичальник потрапляє в боргову в’язницю. Та якщо вам навіть удається успішно повернути борг, ви все одно втрачаєте гроші. Після розрахунку ви маєте менше, ніж
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом», після закриття браузера.