Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

302
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 201 202 203 ... 224
Перейти на сторінку:
— аж захлинеться — спів. 3  Похмурий демон з факелом війни опівночі спинився над землею, махаючи страшною головнею, вниз він скидав пломіння з вишини. Спав людський рід, і неспокійні сни його душили. Збуджений зорею, прокинувся. Над долею своєю він заридав при світлі сатани. Куди подітись, Боже? Де та кладка, щоб море перейти? Встає яса вогнів, і люди, наче ті ягнятка, тікають у ліси, але гроза там більше б'є — повсюди людська ятка, чи твердь, чи океан, чи небеса! 4 І встав один на одного народ з жадобою скаженою — вбивати. Рушниці рокотять, ревуть гармати, земля двигтить і стогнуть хвилі вод там, де ступала грізна Астарот. Як збіжжя скошене, лежать солдати, хлюпоче кров, і зойкає потяте юнацьке тіло, стоптане стокрот! В жорстокість, наче в глухоту баюри, поволі тоне виквіт доброти, вселюдська гідність гасне, і понуре надходить пасмо смертної сльоти, в пил розпадається палац культури, закопуються люди, мов кроти. 5 Що крові потече, отак багном, якої в жилах бистрина рухлива могла виводити до щастя-дива, служити поступові двигуном! Якого духу безмір та огром, де сяяла будущина щаслива, погасить бойовищ пекельна злива, потрощить на шкамаття бурелом! Що сліз у серцеломному болінні нещасні матері проллють у пил; на вдів і на дітей-сиріток тіні впадуть, хоч буде ясний небосхил; а геній людства, плачучи, нетлінні сховає сльози в темнощі могил. 6 Всі жахи звільнені! В просторах піль шугають фурії — понад окопи. Спотворений, синіє вид Європи: жалю криниці, струпи, слізна сіль, та ще мана, думок фальшивих цвіль, та мудреці, блаженні розторопи: — О Господи, та ж ми твої холопи! — Гримлять у стелю неба звідусіль, благословення просять, хоч півслова, та щоб Ти став по їхній стороні! Хто ж Ти — Ваал, чи Марс, а чи Єгова, що мав би в людській діяти різні? Чи то блюзнірство, чи благання мова, чи молитви, чи ремство мурашні? 7 Ось дожили: кров — розбрату печать! Ми глядачі й учасники нездалі вистав жахних — а що ж то буде далі? — з дна серця віє холодом проклять! Заярмлені в безглузду й темну рать, прокинулись ми в світовім шпиталі, на пустирі пустошньому — о жалі! — навкруг руїни поступу стоять! Чому раніше ми не повмирали, старі та немічні діди, коли не бушували ще криваві шквали? Щасливі ті, що з миром одійшли, що їх
1 ... 201 202 203 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"