Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Бачу, — відказав я.
— Так, — погодився він, — прозрів ти завчасно. Ніхто не думав, що ти зумієш так швидко відновити зір і навіть примудришся втекти звідки. Як тобі це вдалося?
— А хіба «Мейсі'з» розкаже «Джимбел'з»[93]? — перепитав я.
— Вибач?
— Я сказав: не зважай. А що ти знаєш про Брандове ув'язнення?
Він знову поглянув на мене.
— Знаю лише, що він якимось чином випав зі своєї групи. Подробиць не знаю. З якоїсь причини Блейз і Фіона боялися і вбити його, і відпустити на свободу. Коли витягнули його з полону, Фіона, схоже, більше боялася відпустити його.
— А ти сказав, що боїшся його настільки, що ладен був убити. Але чому навіть тепер, коли минуло стільки часу і все те давно стало історією, а рівновага сил змінилася? Він був слабким, практично безпорадним. Чим же він міг тепер зашкодити?
Джуліан зітхнув.
— Я не розумію сили, якою він володіє, але вона значна. Знаю, що він може подумки подорожувати Тінню: просто сидіти в кріслі та з'ясувати розташування того, що він там шукає, а тоді перенести до себе актом волі, не рухаючись з місця. А ще він може так само й фізично подорожувати крізь Тінь. Він відкриває свідомість місцю, яке хотів би відвідати, утворює своєрідний ментальний портал і просто проходить крізь нього. І ще, гадаю, він іноді може читати людські думки. Загалом, він сам перетворився на щось на кшталт живого Козиря. Я впевнений, оскільки бачив, як він це робить. Ближче до кінця, коли ми встановили за ним постійне стеження, він вислизнув саме так. Саме тоді він вирушив до Тіні Земля і поклав тебе у психлікарню. Коли знову впіймали його, то один з нас мав постійно лишатися з ним. Ми ще не знали, що він може притягувати предмети з Тіні. Коли він дізнався, що ти втік з його в'язниці, то прикликав з Тіні жахне чудовисько, яке напало на Каїна, котрий тоді стеріг його. Відтак він знову прийшов до тебе. Невдовзі, очевидно, Блейз і Фіона схопили його ще до нас, і я не бачив його аж до тієї ночі в бібліотеці, коли ми визволили його. Я боюся його, бо він володіє смертоносними силами, яких я не розумію.
— У такому разі мені цікаво, як же їм вдалося полонити його?
— Фіона володіє такими ж силами. Блейз, гадаю, також. Вони вдвох, схоже, змогли нейтралізувати більшу частину Брандової сили, створивши місце, де він буде безпорадним.
— Не зовсім так, — зауважив я. — Він відправив повідомлення Рендому. Крім того, він і до мене якось торкнувся, але слабко.
— Отже, нейтралізований він був недостатньо, — погодився Джуліан. — Однак цього вистачило. Перш ніж ми пробилися крізь захист.
— А що ти знаєш про їхній спектакль зі мною? Полон, замах, порятунок.
— Цього я зовсім не розумію, — мовив він. — Хіба що це вони так ділили владу у своїй групі. Вони посварилися між собою, і один або інший бік хотіли тобою скористатися. Тож, природно, що один бік намагався тебе вбити, а інший — врятувати. Звісно, найбільше користі від тебе було Блейзу — в організованому ним нападі.
— Але ж це він намагався вбити мене там, у Тіні Земля, — відказав я. — Він же стріляв мені по шинах.
— Он як?
— Ну, так мені сказав Бранд, але це узгоджується з подальшими подіями.
Він знизав плечима.
— Щодо цього, нічим не можу допомогти, — відказав він. — Я просто не знаю, що ж там відбувалося між ними.
— В Амбері ти завжди підтримуєш Фіону, — зауважив я. — Ти стаєш більш ніж люб'язним, коли вона неподалік.
— Звісно, — всміхнувся він. — Фіона завжди дуже подобалася мені. Вона точно найгарніша і найвихованіша з усіх нас. Шкода, що тато завжди так суворо виступав проти шлюбів між братами й сестрами, та ти й сам знаєш. Мені прикро, що нам так довго доводилося бути ворогами. Але після смерті Блейза, твого ув'язнення і коронації Еріка все пішло більш менш нормально. Вона доволі смиренно прийняла поразку, ось таке-от. Очевидно, вона боялася повернення Бранда не менше, ніж я.
— Бранд запропонував іншу версію, — відповів я. — Але, зрештою, це й не дивно. Єдине що, він стверджує, буцімто Блейз досі живий: мовляв, йому вдалося вистежити його через Козир і дізнатися, що той перебуває в Тіні й готує війська для нового нападу на Амбер.
— Гадаю, таке можливо, — відказав Джуліан. — Але ж ми тепер краще підготувалися, чи не так?
— А ще він заявляє, ніби цей напад буде обхідним маневром, — вів далі я. — А справжня загроза прийде чорною дорогою прямісінько з Дворів Хаосу. Каже, що Фіона вирушила туди просто зараз готуватися до атаки.
Джуліан насупився.
— Сподіваюся, він просто бреше, — відказав він. — Нізащо не хотів би, щоб їхня група відновилася і знову постала супроти нас, ще й з допомогою тих чорних сил. І не хотів би, щоб Фіона мала до того стосунок.
— Бранд стверджує, що він уже давно відійшов від справ, але пізнав хибність шляхів своїх... ну й тому подібну маячню.
— Ха! Та я радше повірю щойно вбитій почварі, аніж прийму Брандове слово. Сподіваюся, тобі вистачило глузду надійно охороняти його, хоча й від цього користі мало, якщо він зміг відновити колишні сили.
— Але в які ігри він міг би гратися зараз?
— Або ж він відновив старий тріумвірат, а така думка мені зовсім не до вподоби, або ж виробив власний, самостійний план. Але повір мені, план у нього є. Його ніколи не вдовольняла роль простого спостерігача. Він завжди щось мудрує. Ладен заприсягтися, він навіть уві сні інтриги плете.
— Можливо, ти й маєш рацію, — відказав я. — Знаєш, ця історія мала продовження, і я ще не можу сказати, на краще чи на гірше. Я щойно побився з Джерардом. Він гадає, що я заподіяв Брандові якесь лихо. Звісно, це не так, але я не був здатен доводити свою невинність. Я остання людина, яка бачила Бранда рано-вранці. Джерард нещодавно зайшов у його покої. Він стверджує, що там усе перекинуто, повсюди плями крові, а сам Бранд зник. Не знаю,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна», після закриття браузера.