Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Прокинувшись у королівських покоях, Старла встала, помацавши потилицю. Рани не було, проте мігрень заважала їй думати, дівчина втупилася у вікно. Вона щойно жорстоко розквиталася з власною матір'ю, яка бажала вбити її багато років тому. Але ніякого полегшення за цим не послідувало. Королевою–вбивцею тепер відчувала себе сама Старла.

Наказавши звільнити Помфрі–Гааса і Каро–Генриту, дівчина відвела їм покої в палаці. Ремонтники вже лагодили дах у тронній залі. Старла й гадки не мала, у чому полягатиме її правління і, отримавши корону, вона не розуміла, як поводитися далі. Святкування з нагоди коронації тривало всю ніч. Дівчина перебувала думками десь дуже далеко від бенкету. Вона не могла забути погляд, сповнений ненависті, з яким рідна мати намагалася погубити її. Чому, зустрівши її вперше, Старла відчувала не презирство, а бажання догодити? Чому вона так хотіла сподобатися їй, щоб мама нарешті полюбила її? Хіба королева того заслуговувала? Старла хитала головою, стоячи в тронній залі. Опустивши руку, вона відчула шурхіт легкої тканини своєї сукні, прикрашеної живими квітами. Народ сирен сердець, здавався дівчині садом з отруйних квітів. Привабливих, але небезпечних. Все тут було красивим, але до жаху оманливим, жорстоким. Усі люди в цьому королівстві прийняли її, щойно вона вбила матір. Але навіть не намагалися втрутитися в той момент, коли Єврика–Аматея спробувала завдати смертельних ран Старлі. Не дивно, що сиренам не довіряють маги, схоже, вони самі собі не довіряють.

Вона розклала свої речі й дістала книгу про родовід королівського роду Ґотліна. Датування на книзі знову змінилося, і вона відкрила двадцяту сторінку. Почавши читати новопридбаний текст, Старла не змогла відволіктися: війна за палац, вихід Калерії з циклу, всиновлення Найджела, прокляття, війна Містифікатора, смерть Ельгорта, поява Дженніфер, воскресіння Ельгорта, перезапуск Ґотліна, зняття прокляття... Усе це не вкладалося в її голові.  Тобто Калерія Торвальд, насправді Калерія Ґотлін, нащадок засновника міста. Тепер, стала його мером. Старла відчула, що зобов'язана поговорити з нею. Якщо Калеб помер від руки Містифікатора, отже, вона може знати, де знайти його. Прийшовши до того самого будинку, де вона брала інтерв'ю, Старла сиділа у вітальні, на тому самому місці, доки асистент мера на ім'я Хайден не впустив її до кабінету Калерії нагорі.

–Добрий день, Старло. Гадаю, домашні булочки пропонувати не варто.– повідомила вона, вказуючи на вазу з випічкою.

Отже, Калерія її запам'ятала.

–Добрий день, мере Торвальд.– привітала Старла.

–Підкажи, для чого записувалася на зустріч? – запитала Калерія, не відриваючись від стопки паперів.

–Калеріє. Я знаю, хто ви.

–Я – мер міста Ґотлін.– відклавши один аркуш паперу, повідомила вона.

–Ні, ви – нащадок засновника міста. Ви з клану Ґотлінів.

Вона здивовано підняла брови, глянувши на Старлу.

–На чому обґрунтована твоя теорія?

–Я – Королева сирен сердець.

–І, як я відразу не здогадалася. – Калерія відклала папери і склала руки на столі. – І що тобі потрібно від мене?

–Я хочу обговорити з вами смерть Калеба.

–Та, як ти смієш! – крикнула вона, між пальцями Калерії пробіг електричний розряд.– Ти прийшла в мій дім, щоб осквернити пам'ять мого чоловіка?!

–Це не ваш дім. І мого хлопця два роки тому вбили так само, як Калеба й Ельгорта свого часу. Я шукаю його вбивцю.

–Його вбивця – Містифікатор. –трохи пом'якшилася Калерія. – І він уже мертвий.

–Як? – знесилено опустилася на диван Старла.

–Його вбила Ельга. – відповіла Калерія.

–Якщо Містифікатор убивав магів... Навіщо йому Еліот?

–Ти впевнена, що він не був магом? – запитала мер.

–Він був простим хлопцем. Його енергія... не була такою, як у вас чи Найджела.

–Що ж, зрозуміло. Містифікатор міг убивати і смертних, ми цього не знаємо. Велика кількість схожих смертей припадала і на простих людей.

–Ясно.

–Я сподіваюся, я відповіла на твої запитання. – повідомила Калерія. – Але тобі вже час.

–Найджел пропонував триматися вас усіх. Судячи з усього, це його особиста думка...– підсумувала Старла.

Калерія відклала ручку і, зітхнувши, підняла очі, пильно подивившись на гостю.

– Найджел – хороший хлопчик. Він добрий і намагається бачити це саме добро в усіх. Але ти винюхуєш усе навколо і силкуєшся влізти людям у душі. В тобі є подвійне дно, обродушність мого сина не дозволяє йому бачити це, втім я живу на цім світі надто довго, щоб випускати таке з уваги.

–Ви впевнені, що Містифікатор мертвий? – запитала Старла.

–Формально, він загублений у часі і проклятий переживати своє минуле.

–Якщо він проклятий переживати минуле, то він ніколи не помре... –задумалася Старла. – Отже, він існує. Десь.

–Цього я не знаю. – похитала головою Калерія.– Його вигнала Ельга.

–Як її відшукати?

–Ельга зараз подорожує. – відповіла мер. – Не раджу шукати її.