Читати книгу - "Лабіринт"

— Ні, — сказала вона, відчуваючи, як син трохи розслабився. — Просто цікавлюся.

Франсуа-Батист стиснув материні плечі й забрав руки.

— Він живий, якщо хочеш знати. Він спричинив деякі проблеми, коли хлопці витягали його, тому довелося трохи заспокоїти його.

Марі-Сесіль здійняла брови.

— Сподіваюся, не надто, — промовила вона, — напівсвідомий він мені не потрібен.

— Тобі? — різко спитав Франсуа-Батист.

Марі-Сесіль одразу ж прикусила язика. Син їй потрібен у доброму гуморі.

— Нам, — виправилася вона.

Еліс ще дрімала в затінку піддеревами, коли за кілька годин з’явився Одрік.

— Я приготував нам попоїсти.

Після відпочинку він виглядав краще. Тепер його шкіра позбулася воскового відтінку, зникло напруження в рисах обличчя, а очі яскраво світилися.

Зібравши свої речі, Еліс попрямувала за господарем. Козячий сир, оливки, томати, персики й глек з вином вже стояли на столі.

— Будь ласка, пригощайтеся.

Як тільки вони сіли за стіл, Еліс почала розпитувати про те, що доти обмірковувала. Вона помітила, що Одрік їв обмаль, зате пив забагато вина.

— Алаїс коли-небудь намагалася повернути Книги, викрадені її сестрою й чоловіком?

— Щойно тінь війни впала на південні землі, головним наміром Харифа було знов об’єднати Трилогію, — промовив Беяр. — Оріана призначила нагороду за голову Алаїс. Це утруднювало її подорожі. У рідкісних випадках, покидаючи межі села, жінка, зазвичай, змушена була маскуватися. А спроба вирушити на північ була просто божевіллям. Саже розробив кілька планів, як дістатися Шартра, але жоден з них не мав успіху.

— Через Алаїс?

— Почасти, але переважно через безпеку його бабусі Есклармонд. Він відчував відповідальність перед Noublesso de los Seres так само, як і Алаїс від імені свого батька.

— Що сталося з Есклармонд?

— Багато «добрих людей» пішли до північної Італії. Есклармонд була тоді в поганому стані й не могла подорожувати так далеко. Натомість Гастон разом зі своїм братом забрали її до невеликої громади в Наваррі, де вона й зоставалася, доки не померла через кілька років по тому. Саже відвідував її так часто, як тільки міг. — Беяр зробив паузу. — Смерть Есклармонд дуже засмутила Алаїс, адже вони так і не побачилися більше.

— А що сталося з Оріаною? — запитала Еліс дещо згодом. — Алаїс чула новини про неї?

— Дуже обмаль. Її більше цікавив лабіринт у соборі Богоматері в Шартрі. Ніхто не знав, за чиїм наказом і навіщо його там збудовано. Частково це стало причиною, з якої д’Евре й Оріана оселилися там, а не повернулися до свого маєтку, розташованого північніше.

— А самі Книги були зроблені в Шартрі?

— Насправді цей лабіринт збудовано для того, щоб відвернути увагу шукачів від невеличкої печери на півдні.

— Я бачила його вчора, — раптом сказала Еліс.

Невже це справді було лише вчора?

— Я нічого не відчула. Маю на увазі, що витвір справді дуже гарний, надзвичайно разючий, але це й усе.

Одрік кивнув.

— Оріана дістала те, чого хотіла. Гі д’Евре забрав її на північ як свою дружину. В обмін на це вона віддала йому Книгу Ліків та Книгу Чисел і пообіцяла й далі шукати Книгу Слів.

— Як дружину? — насупилась Еліс. — Але як щодо...

— Жана Конґоса? Він був хорошою людиною. Педантичною, ревнивою, без почуття гумору, можливо, але дуже відданим служником. Франсуа вбив його за наказом Оріани. — Беяр замовк. — Франсуа заслуговував на смерть. Він погано закінчив життя, але так йому й треба.

Еліс похитала головою.

— Я мала на увазі Гільєма, — промовила вона.

— Він залишився на Півдні.

— Та невже він не сподівався повернути Оріану?

— Він був