Читати книгу - "Невгамовні серця, Ерін Кас"

— Як поїхав? Вже?

— Тільки-но зателефонував й сказав, що плани змінилися й він відлітає. Хоча мав би через два тижні.

— Знаю, тату. Дурень наш Кір.

Я відключаюся й в ступорі дивлюся у вікно. Одногрупники весело покидають аудиторію. До мене підходить схвильована Аня. Чому саме мені доведеться це сказати? Розбити серце своїй ліпшій подрузі. Голос тремтить, коли повідомляю, що Кір поїхав.

Якщо все кохання таке, то я не хочу закохуватися. Це дуже боляче, дивитися як страждає близька людина. Я думала у неї станеться сердечний приступ, така вона була бліда й відсторонена. Добре, що підійшли Діма з Вікою. Діма викликав таксі й довів Аню до автівки. Я забрала її речі. Вдома вона роззулася й пішла у свою кімнату. Їсти не схотіла, чаю теж. Я не знала чим можу допомогти в цій ситуації. Серце рвалося на частини від її вигляду. Чоловікам байдуже, вони не вміють кохати. Я так раділа, що Кір нарешті взявся за голову. Захоплювалася блиском їхніх очей, коли вони поруч, а все розбилося в одну мить. Кохання не має бути таким. Ним потрібно насолоджуватися, а не страждати.