Читати книгу - "Обери мене, Тетяна Овчіннікова"

Наступного дня власноруч укоренив клематис і, налаштувавшись виключно на ауру моєї пташечки, переніс квітючий горщик до її кімнати. Нехай милується…
Увечері, немов за розкладом, сидів у парку. Навіть ворона кілька разів випустив, та пташечки не було.
Злякалася? Чи стомилася на екскурсії по місту? Чи виконує забаганки своєї пані?
Цікаво, чи знайшла вона клематис? І що подумала?

На ранок отримав вкрай важливі новини щодо нападу на мене. Терміново викликав до себе Гарда. Ми просиділи над розкриттям таємниці аж до самісінької ночі, я зовсім забув про пташечку. А що як вона мене кликала? Але ж сьогодні другий день їхніх екскурсій, вона має бути не менш втомлена, аніж учора.

Наступного вечора пішов дощ. Я б, звісно, не відмовився від зустрічі й під дощем, але навряд чи маленька пташечка розуміє, що я здатен магією захистити нас від холодних крапель. І сьогодні зустріч не відбулася…

Ще два дні минули без пташки. Вона не кликала мене, хоч я й чекав, як вірний пес. Останнього вечора, правда не дуже довго, бо завтра мав знайомитися з принцесами. Треба було підготуватися. Морально.