Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Діган

- Привіт, Дігане.

Король Грег? Тут, в Академії? Без свити. Лише два охоронця. Певно, прилетів інкогніто. Навіщо?

- Розповідай, старий друже, як поживає мій син та його дружина? – А ось і відповідь на моє запитання.

Найімовірніше, королю вже доповіли про зникнення Ксі. В Академії мене не раз про неї питали.

Я відкриваю було рота, але король мене зупиняє.

- Діган, перш ніж ти збрешеш мені, своєму королю і старому другу, раджу все-таки гарненько подумати

Я опускаю голову. Не можу дивитися у вічі своєму королю.

- Отже. Де мій син? - У голосі короля чути сталеві нотки, які не обіцяють мені нічого доброго.

Мовчу. Король має рацію, брехати далі - тільки посилювати ситуацію, а сказати правду я не можу.

– Де. Мій. Син??? - Гарчить король. - Він живий???

- Живий. З ним все гаразд. – Це все, що мені вдається видавити із себе.

- Я хочу його побачити. Негайно! А з тобою розбереться моя варта.

Ну ось я і долітався... Добре все-таки, що вирішив поки що не одруживатися. Катування, яким король тепер піддасть мене, у присутності дружини були б болючішими.

- Як ти міг, Дігане?? Я довіряв тобі! Довірив найцінніше, що в мене є – мого сина та спадкоємця! Як ти посмів приховувати від мене правду?

- Мій король! Я б ніколи не зашкодив принцові! Ви можете страчувати мене за те, що я приховав від вас правду, але принца я не зраджу ніколи. Ви довірили мені його життя, і я готовий віддати за нього своє.

- Діган, зараз я хочу дізнатися, що з моїм сином та його дружиною. Потім повернемося до питання про те, як ти наважився мені брехати! Мені! Своєму королеві! І своєму другові... як я думав.

Я так і стою, не сміючи подивитися королю у вічі. Я багато разів прикривав його спину в бою та й він мені неодноразово рятував життя. Чи шкодую я що прийняв бік Ердану, коли виникла потреба обирати? Ні, я б і зараз вчинив так само. Але король ще не озвучив покарання.

- Отже, Дігане! Я хочу знати всі подробиці.

- Мій королю, прошу вас, не карайте їх суворо. Якщо хтось і винен у всьому, то це я! Дівчина була під моєю опікою, коли втекла.

- Дружина мого сина втекла? А мені доповіли, що вона його Істинна Пара! Якщо це не так, що ж, тоді проблема вирішується легко – він розлучиться і все.

- Вибачте, мій королю, але вам правильно доповіли. Ксі - Істинна принца Ердана, але вона злякалася несподіваного заміжжя і втекла в гори. Ми кинулися шукати її, але коли знайшли вона вже впала в сплячку. Під час пошуків і виявилося, що вони Пара. У принца почалися всі симптоми розставання, хоч вони й не встигли закріпити шлюб. Наразі принц перебуває поряд з нею в печері і його здоров'ю нічого не загрожує.

- Принц не залишає печеру?

- За спеціальної підготовки він може на кілька днів залишити дружину. Ксі впала в сплячку не в кращому фізичному стані, на той час її організм сильно ослаб через розлуку з Парою. Зараз Ердан її постійно живить своєю енергією. Але Крістіан може ненадовго замінити його. І принц може її залишити за потреби на три-чотири доби. Але не більше! Інакше розставання з Парою вб'є їх обох.

Король сердито гарчить, і в кімнату відразу ж вривається стража. Мене скручують і жбурляють на підлогу, як дрібну степову ящірку. Я впізнав охоронців короля, свого часу сам їх навчив усьому.

Не чиню опір. Я був готовий до такого розвітку подій. Зараз головне відвести злість короля від хлопця та його дружини. Я добре знаю Грега, якщо він виплесне своє роздратування, то заспокоїться.

Король може зробити життя Ксі нестерпним, навіть не вбиваючи її. Досить просто замкнути дівчину в одній із кімнат замку та життю принца нічого не загрожуватиме, його Істинна буде поряд.

- Мій королю, це я винен, що дівчина втекла! Покарайте мене!

Гарчання короля стає все більш грізним, я не можу підняти голову, але впізнаю ці нотки: король вже готовий виплеснути свій гнів на мене.

- Я зрадив Вас, приховав правду. Я винен. Тільки я. Принц не брав участі в обмані.

Старанно доводжу короля до сказу. Знаю, після того, як мене піддадуть тортурам та покарають, король відчуватиме докори совісті і молодим вже нічого не загрожуватиме.

Відчуваю за голосом, що король вже в частковій трансформації. Якщо він мене вб'є відразу, це не дуже допоможе принцові. Потрібно щоб він захотів продовжити мої муки.

- Мій королю, - продовжую, - я не виконав доручену мені місію. Я припустився помилки, я винен. Мені немає пробачення. Я готовий понести найсуворіше покарання.

Рик короля знову змінився. Схоже, він повернувся до людської подоби. Вартові піднімають мене і ставлять навколішки перед королем. Мої руки міцно зв'язані за спиною. Король подає сигнал, і охоронці покидають кімнату.

Минає кілька тяжких хвилин і король Грег видає вирок:

- Ти будеш страчений після повернення додому. А поки що залишишся тут. Принц не повинен знати, що я відвідував Імперію, не хочу, щоб він нервував. Я все ще довіряю тобі його благополуччя, але вибачити обман не можу. І я розумію, чого ти прагнеш. Що ж, приймаю твою жертву. Це все, що я можу зробити для тебе. Ніхто ніколи не сміє брехати королю. Прощай.

Король іде. Чую, як відлітають три дракони. До кімнати заходять мої вихованці та звільняють мене. Я не можу дивитися їм у вічі. Я навчав їх  відданості королю, а зараз...

Король дав мені відстрочку. Це милість чи катування? Насолоджуватися життям і чекати на жорстоку кару…