Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

Пробудження починалося з галасу, вітер приніс до моєї кімнати усі звуки з першого поверху. Прогомонівши усю ніч зі Стефою, ми прощалися, як вже півні заспівали і тому спати хотілося до нестями, але природа вважала по іншому. Сонячні промінчик вигравали з ловцем світла, а вітерець кружляв довкола граючи з камінчиками і час від часу змушував їх тендітно тремтіти. Лунав ніжний, мрійливий дзвін.

В думках було радісно, мене звільнили від заборони користуватися ґаджетами. Світ інтернету чекай на мене. Але було одне але мені все ще потрібно писати щоденник, а як знайти на це час, жодних пояснень.

Так я й лежала спостерігаючи за сонячними зайчиками і провалювалася у сон.

Темрява кімнати накрила мене з головою розірвані кайдани, а потім страшенний вибух, а навколо купа дерев. Потім моя свідомість перетягнула мене до нового місяця. Але щось роздивитися я не змогла, таке відчуття, що все через брудна вікно видно чи якусь мутну воду. Тільки дві постаті чоловіча та маленька жіноча.

Я прокинулася знов з почуття тривоги, коло ліжка відбувалося якесь тупцяння.

— Привіт, спляча красуня, — люб'язно промовив свинячий п’ятачок, прямо коло мого лиця.

З просоння я жбурнула в нього маленьким закляттям, пролунав невеличкий "бам" і тиха лайка.

— Устино, тобі об то тільки добрих чортів бити, — образливо промовила мені і подивилися так особливо.

—Пробач, Лука. Але ранок не кращий час для візитів, — відповіла я скуйовдженому чортеняті, який вже швиденько проводив себе до ладу. Пригладжував хутро і витирав п’ятачок, магія навколо його кружляли симпатичними вогниками.

—Слухай, а в тебе гарне чаклунство, не помічала раніше.

Пара здивованих очей дуже підозріло на мене подивилася і швиденько Лука вмостився на ліжку навпроти мене.

—Радий бачити тебе цілою, хоча ти і магічеш куди не попадя, — чорт все ще проводив себе до ладу, зачісуючи руками покуйовджену шерсть.

—А як ти дізнався, що щось трапилося? — спитала я, прокручуючи всі події в голові.

—Та тут весь магічний світ на вухах стоїть. Магія неначе показилася була і всі нишпорять хто і де. Наче Володан знов повернувся. Та хто ж повірить в таку нісенітницю, — впевнено казав чорт.

Я з сумом подивилася на Луку, піймавши його погляд я кивнула.

— Він таки повернувся.

П’ятачок чортеняти нервово заворушився, з кожною хвилиною розуміння його очі ставали все більше, хвіст ходив із сторони в сторону, а потім він видав таку нецензурну тарабарщину, що мої щоки зашарілася від сорому. Таки чорти майстри в лайці тут і до відьми не ходи. Чортеня зістрибнуло з ліжка і нервово ходило с кутка в куток, що бурмотів собі під п’ятачка і сильно обурювався.

—Це точно-точно? — зі сподіванням спитав він подивившись на мене.

—Точно, потрібно готуватися до бою. Ми не знаємо його планів, а ще він ледь мене не вбив, — я вже досить спокійно реагує на цю подію.

— Так добре, про це ми ще поговоримо після моєї наради зі своїми. А ще, що за чортівня З твоїми силами? — задав Лука ще одне питання, що його турбувало.

— Не знаю, Стефа каже, що то від скорого повноліття така колотнеча і магія вчиться шукати орієнтири. А це як побічна реакція, — спокійно відповіла я.

—Пфф, — видав мені чорт.

—Магія вона й так в тебе навіжена, чому там вчитися. А от що до тебе ледь проб’єшся то факт. В тебе тут охоронних чарів, як у нас грішників, — жартома відповів він.

—То переживають за мою розкішну піжаму з качечками, раптом поцуплять, — пожартував я у відповідь.

Дивлячись один на одного нас захопив сміх.

Все таки я рада була бачити цього чортяку, він виявився й не таким поганим, як їх малюють. Бувши ще хвилин з п'ять, він пішов порталом, але пообіцяв дізнатися про мою ситуацію.

До гомону на першому поверсі додалися ще аромати фірмового омлету від дядька Осі, вітерець сьогодні пустував наганяючи до кімнати спокусливих ароматів.

Пора вибиратися з кімнати бо чекає дивний день, а перше, що треба зробити це щоденник. Знаючи про мою любов до писання та посидючості Лука приніс мені подарунок зі своїх особистих запасів. На вигляд немов звичайна ручка, але трішки зачарована, вона сама нотує все, що відбувається з її власником. Додаєш своє ім'я і все справа зроблена.

Зацікавлена цим артефактом, я почала магічити. Слідуючи інструкції від чортеняти спочатку захисна коло, потім нанесла руни в правильній послідовності, потім крапелька крові і я спостерігала як маленька краплинка оббігає корпус ручки і с тихим шипіння викарбовує літери мого імені і ось вже сяють вони золотим, а навколо легенький фіолетовий димок від чарів. Задоволена своєю роботою почалося перше випробування. Дістала щоденник відкрила першу сторінку і подумала про записи, ручка активно злетіла в повітря і рішуче поцілила на аркуш, почали з'являтися літери, слова речення.

"Привіт щоденник, день почався з чарів.."

Я була приємно вражена і додала собі, що треба віддячити чортеня як слід. Тепер залишилося віддати дядькові Мойсі його оберіг і з магічними завданнями поки все.

З посмішкою на обличчі я пішла приводити себе до ладу, не помічаючи, що туман чарів стає сильніше в кімнаті і чорна енергія проповзає по куткам маленькою павутиною.