Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

- Доріане, зупинись, прошу, - пролунав голос Ендрю, - нам усім потрібно заспокоїтись.

Дуже вчасно принц вирішив подати ознаки життя, бо ще трохи і ми з Доріаном вчепилися б в горлянки один в одній. Голова Королівської служби безпеки невдоволено фиркнув, пробурмотівши, як мені здалось, щось образливе на мою адресу, але наказ свого сюзерена виконав.

- Як накажете, принце, - з пошаною в голосі вимовив Доріан, а мене ж обпалив нищівним поглядом.

Хвала усім існуючим богам в кожному зі світів, що цей чоловік не дракон, в іншому випадку від мене лише б купка попелу залишилась. Така собі швидка та позапланова кремація. Ні, я не відмовилась би від кремації, але не в розквіті років, а коли порядком зістарію. Тоді б одну частину мого праху розвіяли над лиманами у рідному місті, а іншу – над Кам’яною могилою. Принаймні, такий я мала план, але не бажала його втілення в найближчому майбутньому. Тому лише злісно зиркнула на Доріана, подумки бажаючи цьому нестерпному чоловікові кудись провалитись і заразом випити проносне, але також дослухалась до слів Ендрю і стримала порив вимовити своє побажання вголос.

- Як я розумію, пані Ніко, - почав говорити принц, - ви підозрюєте нас, а ми не довіряємо вам. Проте, гадаю, що ми усі не з того почали. Ваша надмірна активність додала нам проблем, але я не вірю, що ви з Маргаритою замислили щось недобре.

- Проте магічний резерв її подруги збільшується, - невдоволено буркнув Доріан, явно залишаючись при своїх висновках, - а у зниклих принцес магія повністю зникла. Співпадіння, еге ж? Ніщо не береться нізвідки і нікуди не дівається, – і чоловік підозріло блимнув на мене очима.

- А хіба таке можливо? – оце справді здивував, навіть не знала, що так можна зробити. Втім, що я можу знати про магію? Правильно, нічого.

- Так, - замість Доріана відповів Ендрю, - але ритуал цей стародавній, складний та енергозатратний. І в бібліотеці його точно не знайти.

- Тому ми підозрюємо, що ваше угрупування складається мінімум з трьох осіб, - злорадно посміхнувся Доріан, - хтось повинен керувати вами.

- Та припиніть цю маячню! – психанула я. – Ми й потрапили до вашого світу випадково! Крім того, мені відомо, шановний Голово Королівської служби безпеки, чому ви ненавидите потраплянок. Історія давня, та ми тут ні до чого! Коли я побачила в саду Марію, подумала, що вона до принца на побачення прибігла.

- Умовами відбору це заборонено, - відповів Ендрю, - я б так ніколи не вчинив.

- Як я могла про це знати? – звернулась я до принца. – Звісно, мені ще й інші думки в голову лізли, і тепер я гадаю, що вони були вірними. Хтось намагається скомпрометувати вас і цей відбір.

- Цікаво, хто б це міг бути? – наче змій, отруйно промовив Доріан.

- Я не бачила обличчя чоловіка, до котрого йшла Марія, шановний принце, тому одразу припустила, що то ви, - промовила я, ігноруючи клятого Доріана з його коментарями, - але потім зрозуміла, що то був хтось інший.

- Кого ви бачили? – запитав Ендрю.

- Коли я вперше побачила пана ін-Грея, мені навіть здалось, що то він уночі призначав побачення не своїм нареченим, - все ж не втрималась від шпильки на адресу Доріана, - але той чоловік був не такої видатної статури, - додала я, на що у Голови місцевого аналогу СБУ промайнула самовдоволена посмішка. – Крім того, ви такі непереконливі відмовки казали, що це викликало ще більше підозр. А про те, що у Рити збільшився магічний резерв, я й сама не знала. І навряд чи їй це відомо.

- Упевнений, що ні, - тихо промовив Ендрю, - але її кулон насичується магією кожного разу, як зникає одна з претенденток.

- Заждіть, - ошелешено промовила я, - то ви звернули увагу на мою подругу не через її класну особистість, а через клятий кулон, що накопичує магію? - за Ритку стало якось дуже сумно. – А вона дійсно закохалась у вас, принце, – з докором додала я.

От в жодному зі світів чоловіки не змінюються – грають жіночими серцями, наче іграшкою. Маніпулятори, хай їм грець! От на кожного такого необхідно відьму з Конотопу, щоб на завтра у них … здоров’я поменшало. Я розчаровано подивилась на Ендрю, і він відвів погляд.

- Я не казав, що ваша подруга мені байдужа, - тихо відповів принц.

- Тим не менше, ви підозрюєте її у якихось брудних іграх, - я склала руки на грудях й обвинувально подивилась на спадкоємця престолу.

- Ми не можемо допустити помилку, - тепер втрутився Доріан, - а ви були надто на загал.

- А те, що нас підставляють, приходило у ваші голови? Що це усе – лише прикрий збіг обставин? – тепер я звинувачувала Доріана, свердлячи у ньому уявну дірку.

- Ми допускали подібну думку, але не припиняли слідкувати за вами, - незворушно відповів Доріан. От же непробивний тип. – Крім того, ви постійно підкидали дрова, лізли у цю справу і наче навмисно вештались поряд. Як ви самі зауважили під час нашого знайомства – злодій завжди повертається.

- І ви підозрювали мене та Ритку, - наче для себе промовила я. Образливо усе це.

- Гадаю, - Ендрю подивився на Доріана, - нам потрібно припинити взаємні закиди та обвинувачення і дещо показати пані Ніці.

- Як накажете, принце, - вклонився Доріан, і повів нас до іншого крила королівського палацу.