Читати книгу - "Квітка війни, Maria PM"

Ліліана сиділа в кареті, стискаючи пальці на холодній тканині плаща. Колеса скрипіли, лунко відбиваючись у нічній тиші, а за вікном миготіли темні силуети дерев. Вона їхала в королівство свого ворога. До чоловіка, який вирішив, що вона належить йому.

Її думки плуталися. В голові крутився образ батька, його байдужий, майже зневажливий голос:

"Це все через тебе. Краще б ти ніколи не народилася."

І Стас… його розчарування, біль у погляді, який вона тепер, напевно, ніколи не забуде.

Вона заплющила очі, але спокою це не принесло.

— Думаєш, якщо сильно насупишся, король змінить своє рішення? — почулося з протилежного боку карети.

Ліліана розплющила очі й глянула на Джозефа. Він сидів розслаблено, одну ногу закинувши на коліно, зухвала посмішка грала на його вустах.

— Тобі варто подякувати, знаєш?

— Подякувати? — здивовано повторила вона.

— Ну, звичайно, — Джозеф злегка нахилив голову. — Не кожна дівчина отримує шанс стати дружиною Рідла.

Ліліана стисло глянула на нього.

— А якщо я не хочу?

Він пирхнув.

— Не має значення, хочеш ти цього чи ні. Важливо тільки те, чого хоче король.

Від цих слів по її спині пробіг холод.

— Отже, я просто річ?

Джозеф зробив вигляд, що задумався, а потім кивнув:

— Саме так. Дуже цінна річ.

Ліліана відвернулася, її пальці стиснулися у кулаки.

— Якби ти не втекла, цього всього можна було б уникнути, — продовжив Джозеф, розглядаючи свої рукавички. — Але ти зробила свій вибір, принцесо.

Вона повернула голову й подивилася йому прямо в очі.

— Ти називаєш мене принцесою, але я не відчуваю себе нею.

Джозеф посміхнувся, але в його очах не було тепла.

— Ти ще навіть не уявляєш, як сильно зміниться твоє життя.

— І що ж мене чекає?

Він нахилився вперед, знизивши голос до шепоту:

— Ти станеш його дружиною. Його власністю. І Рідл не з тих, хто відпускає те, що належить йому.

Ліліана проковтнула клубок у горлі.

— Чому ти так в цьому впевнений?

Джозеф витягнув з кишені маленький ніж, крутив його в пальцях, наче звичайну іграшку.

— Бо я знаю його. Він не дозволяє нікому кидати йому виклик. Ти перейшла межу, Ліліано. І тепер тобі доведеться заплатити за це.

Вона відвернулася до вікна.

Зірки мерехтіли на чорному небі, а далеко за лісами, куди вони прямували, виднілися обриси королівства Мілтченг. Її новий дім. Її клітка.

Її доля.