Читати книгу - "“там, де світло торкається води”, Елісса Фенікс"

— Ви — обрані. Тільки ви здатні пробудити це місце, тому що ваше минуле, ваші зв'язки з цим храмом, ваші душі… вони співвідносяться з цією енергією. Тільки ви маєте силу змінити майбутнє. Але для цього потрібно прийняти себе і свої сили.

Тихо і задумливо, Лея опустила погляд, і в її серці спалахнула нова хвиля усвідомлення. Вона розуміла, що її життя було набагато складніше, ніж вона могла уявити. Всі ті розбиті моменти, втрати, ілюзії, образи… це все не було випадковістю. Вона була частиною чогось більшого.

— Я не знаю, чи готова я, — пробурмотіла вона, глибоко занурюючись у власні думки.

Кайр зупинився і, не кажучи нічого, обережно взяв її за руку. Її дихання стало трохи швидшим, але його присутність допомогла їй заспокоїтися.

— Ти не одна, — сказав він тихо. — Ми разом. І разом знайдемо відповідь.

Лея підняла очі, зустрілася з його поглядом і зрозуміла: він мав рацію. Разом вони були сильніші, і разом вони долатимуть всі труднощі. Сила була не лише в їхніх індивідуальних можливостях, а в тому, що вони разом рухались вперед.

Раптом у темряві замигтіли нові образи. Вони виросли з каменю, вигинаючись у вигляді фігур, як з іншого світу, дивних істот, що спостерігали за ними. Лея відчула, як її серце стискається від неспокою, але Ільвія зупинилася і жестом заспокоїла її.

— Не бійтеся, — сказала вона. — Це не вороги. Це ваші випробування. Образи з вашої історії. Вони покажуть вам, хто ви є насправді.

Невідомі істоти наближалися, і кожна з них мала вигляд чогось знайомого, але в той же час зовсім чужого. Лея на мить відчула відлуння у своєму серці, немов це були її власні спогади, викликані чимось древнім. Кожна з цих фігур приносила з собою відчуття давно забутого, і всі вони вимагали відповіді.

Ільвія знову кивнула.

— Вибір не завжди очевидний, але тільки ви можете вирішити, що з ними робити. Пройдіть через це. Вибір — це ваша сила.

І в ту ж мить Лея зрозуміла. Вона знала, що все це було частиною її шляху. Ці фігури, ці образи — це були її власні сумніви, переживання та страхи. Їй треба було зустріти їх обличчям до обличчя і пройти через них, якщо вона хотіла рухатись вперед.

Вона зробила крок вперед.

— Я готова.

Істоти почали розпадатися на світло, розчиняючись у безмежному просторі. Це було як очищення, як випробування, яке вивело її з темряви у світло. Лея відчула, як її сила зміцнилася, і, тримаючи Кайра за руку, продовжила йти вперед, впевнена в тому, що їхня подорож тільки починається.

Тепер їй було не так страшно. Вона знала, що обирає не просто шлях у цьому храмі, але й свою власну долю. І разом з Кайром вони подолають все, що чекає попереду.

Ті темні образи залишилися позаду. Тепер вони були тільки їхніми спогадами, частинами того, що їм уже не потрібно було нести. Тепер — їхня справжня сила тільки почала розкриватися.