Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Мисливці на мамонтів 📚 - Українською

Читати книгу - "Мисливці на мамонтів"

282
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мисливці на мамонтів" автора Сергій Вікторович Покровський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 34
Перейти на сторінку:
і почали голосно сміятися:

— Туди! Туди! До Великої криги!

Так твердо й вирішили. Вовча Ніздря підніс догори списа. Він теж піде. Він не хоче тут лишатися сам — його вб'ють Чорнобурі. Вони злі тепер на всіх Червоних. Канда, Цакку і Балла підуть з ними. Вони не хочуть іти за дружин до Куолу. Краще Велика крига!

Тупу-Тупу спорядив кожного кращою зброєю. Мисливці взяли по спису й по ножу, Ніздря — важку палицю з міцною рукояткою.

Коли стемніло, дружини мисливців нишком пробралися до своїх куренів. Назад повернулися навантажені всяким скарбом. Вдягнули зимовий одяг, узяли харчі й необхідні кам'яні та кістяні знаряддя чоловіків. Звісно, кожна захопила з собою особливу жіночу торбинку з кістяними амулетами та намистом, підвісками, фарбами для губів, для нігтів, для щік, гарними черепашками, кістяними голками та моточками тонкого сухожилля. Балла, крім усього іншого, начепила на спину мішок, з якого виглядала кругла голівка малого Курру. Він звик спати в такому положенні. Як тільки хутряна колиска заколихалась на материній спині, оченята його заплющились; він мирно почав посопувати носиком і міцно заснув.

Балла прихопила також дерев'яне огниво, гострий кинджал, виточений з кістки мамонта, з рукояткою, схожою на оленя. Ао взяв мішок з фігуркою Матері матерів Червоних Лисиць. Під її захистом ночував себе сміливіше. З нею він спокійніше думав про далеку дорогу.

Опівночі з'явився Уа. Він приніс свого списа і торбинку з речами.

— Навіщо приніс? — запитав Тупу-Тупу.

— Уа піде з ними.

Юнак показав на Ао і Канду. Уа піде до Великої криги. Він хоче покуштувати серце хумми. Він не хоче більше боятися Куолу.

А ось і новини. Бабуся Тхі помирає. Її корчить і гне. Зовсім посиніла. Останні сили втрачає...

Старі діди та старі жінки поглядають, як вовки. Вони кажуть:

— Помре Тхі, убити треба Червоних! Нехай їхні дружини йдуть просити Куолу. Нехай бере їх, аби не гнівався.

У мисливській землянці вирішили вранці силою взяти Баллу і Канду, а їхніх чоловіків убити. Тоді вони послухаються.

Уа не залишиться з тими, хто хоче убити Ао і Уллу. Він не хоче віддавати Канду чаклунові, він піде разом з ними, і нехай тільки Куолу спробує з'явитися — дізнається, чи вміє Уа кидати списа.

Втікачі нишком спустилися до берега. Тупу-Тупу провів їх до річки. Він порадив їм іти водою: адже у воді не лишаються сліди. Ніхто й не дізнається, в якому напрямі вони пішли.

Тупу-Тупу довго дивився, як сім втікачів обережно простували річкою. Далі вони розтанули в сутінках. Зброяр довго прислухався до хлюпотіння води й поволі побрів до свого самотнього куреня.

ТОЙ, ХТО УБИВАЄ НОСОМ

Перші дні втікачі поспішали. Жінки часто оглядалися: чи не вистежують їх, не доганяють?

Жінкам було важко. Вони не звикли багато ходити. Вони майстрині шити одяг, виготовляти різне домашнє начиння, а не ходити лісами та болотами. Крім того, їм доводилося нести мішки з домашнім скарбом. Особливо важко було Баллі. Вона ж бо несла ще й мішок з дитиною.

Біля селища Лісових Їжаків утікачі переправилися на другий берег. Їжаки недавно посварилися з Чорнобурими, і з ними краще не зустрічатися. Річку перебрели, у кущах верболозу діждалися ночі й лише тоді рушили далі. Хмари комарів вилися над ними й страшенно дошкуляли. Запалити багаття, щоб димом відігнати напасників, годі було й думати. Йшли всю ніч і весь ранок і лише ополудні, знесилівши, впали на прибережний пісок і заснули.

Харчувалися втікачі непогано. Мисливці щодня вбивали якусь дичину. В стариках ловили каченят та гусей, підстерігали біля водопоїв оленів.

Уа, вчорашній хлопчик, виявився чудовим мисливцем. Щоранку четверо чоловіків розходилися по двоє врізнобіч. Ао полював разом з Уллою; Вовча Ніздря любив брати з собою Уа. Ця пара поверталася до багаття не з порожніми руками.

На третю добу Ніздря вказав рукою на північ: там тури перебродили на лісовий бік. Втікачі переправилися слідом за ними.

На правому березі було сухіше й менше комарів. У безлюдному краю звірі й птахи не боялися людини. Надвечір пощастило відбити од табуна теля, і Ніздря зарізав його. Іншим разом на одній маленькій лісовій річці знайшли велику колонію бобрів. Уа кинув з берега списа в старого бобра й пробив йому наскрізь схожого на товсту лопату хвоста. Спис заважав звірові сховатися в нору. Уа витягнув бобра, і той боляче вкусив хлопця за палець. Уа добив бобра каменем і врочисто приніс здобич на стоянку.

Того самого вечора втікачів наполохала несподівана зустріч. Жінки разом з Уллою спустилися до річки. Необхідно було набрати води в очищені оленячі кендюхи.

Раптом Улла з жахом почав задкувати до заростів верболозу. З хащів пильно дивилося на нього темне кошлате страховисько. Це був довгошерстий носоріг. У ті часи вони ще блукали рівнинами Європи. Носороги були невибагливі щодо їжі, від холоду їх захищав густий кожух із довгої темної шерсті.

Носоріг щойно напився. З нижньої губи в нього стікали краплини води. Він стояв спокійно. Та ось очі його забігали: він не любив зустрічатися з двоногими. Носоріг тупнув ногою, нахилив голову і виставив уперед довгий зігнутий ріг. Улла поблід як смерть. Двома стрибками він опинився біля урвища і почав видиратися вгору береговою кручею. Жінки з вереском кинулися за ним.

Носоріг лишився внизу й уважно стежив за ними маленькими злими очима. Вирішено було, не відкладаючи, йти далі від небезпечного сусіда. Мисливці з дружинами нашвидкуруч зібрали пожитки й рушили далі. Та не встигли вони пройти й тисячу кроків, як Улла скрикнув і схопив за руку Ао. З жахом він дивився назад: там знову, наче з-під землі, виріс величезний звір. Носоріг ішов по їхніх слідах і нюхав землю. Звір явно стежив за людьми, що простували берегом.

Що йому було потрібно?

Носоріг не хижа тварина, але в нього примхлива і запальна вдача. Він

1 ... 20 21 22 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мисливці на мамонтів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мисливці на мамонтів"