Читати книгу - "Чорний Загін"

Капітан задумався.

-- В тебе немає відчуття, що тут замішана політика? – запитав він Ворона.

-- Загін – знаряддя в руках Ловця Душ. Це ні для кого не таємниця. Питання, чого він планує добитися з його допомогою.

-- В мене було таке ж враження в Опалі.

Політика. Імперія Леді намагається виглядати монолітною. Десять Поневолених витрачають величезну кількість енергії, щоб підтримувати цю видимість. І ще стільки ж енергії на дрібні сварки поміж собою. Як малюки, що б’ються за забавки, чи змагаються за материнську любов.

-- Це все? – пробурчав Капітан.

-- Все. Сказав, що буде на зв’язку.

Тож ми пішли й зробили це. В глуху північ захопили фортецю біля Діла, на відстані гарматного пострілу від Весла. Кажуть, що Загребельний і Кульгавий геть осатаніли, довідавшись про це. Гадаю, Ловець Душ напився на радощах.

Одноокий скинув одну карту.

-- Хтось тут махлює, -- пробурмотів він.

Гоблін схопив викинуту карту, виложив чотири валети й скинув даму. Він посміхався. Було ясно, що наступного разу він відкриє карти, бо в нього немає нічого старшого за двійку. Одноокий грюкнув по столі й зашипів. Він не виграв ні разу, відколи сів до гри.

-- Спокійно, хлопці, -- попередив Елмо.Він не зважав на даму викинуту Гобліном. Прикупив ще одну карту, притиснув карти під сам ніс, виложив три четвірки й скинув двійку. Постукав пальцем по парі карт, що залишилися, посміхнувся до Гобліна і сказав:

-- Сподіваюся в тебе там туз, Грубасику.

Корнішон схопив двійку Елмо, виложив чотири двійки на столі й скинув трійку. Він витріщився на Гобліна як сова, мовляв “тільки спробуй закінчити”. Давав йому зрозуміти, навіть туз не врятує його від поразки.

Я пошкодував, що з нами не було Ворона. В його присутності Одноокий занадто нервував і боявся махлювати. Ворон вирушив у овочевий дозор. Так ми називали щотижневу вилазку в Весло за продуктами. Його місце зайняв Корнішон.

Корнішон -- квартирмейстер Загону. Переважно саме він їздив у овочевий дозор. Та цього разу відпросився, через біль в животі.

-- Здається, тут всі махлюють, -- промовив він і поглянув на свої безнадійні карти. Пара сімок, пара вісімок і дев’ятка, що пасувала до однієї з вісімок, але без комбінації. Майже все, що могло мені стати в пригоді було вже серед скинених карт. Я взяв з прикупу карту. Курва. Ще одна дев’ятка і в мене з’явилася комбінація. Я розложив її, скинув сімку і почав молитися. Тільки молитва могла тепер допомогти мені.

Одноокий проігнорував мою сімку. Докупив карту.

-- Дідько!

Він поклав шістку під моєю комбінацією і скинув ще одну шістку.

-- Момент істини, Свиняча Відбивна, -- сказав він Гобліну. – Хочеш спробувати, Корнішон? – додав. А ще:

-- Всі жителі Форсберга – божевільні. Я раніше не зустрічав таких, як вони.

Ми провели в фортеці вже місяць. Трохи завелика для нас, але мені тут подобалося.

-- Я міг би полюбити їх, -- сказав я. – Якби вони полюбили мене.

Ми відбили вже чотири контратаки.

-- Або сери, або злізай з горщика, Гоблін. Ясно ж, що ти відмудохав нас з Елмо.

Корнішон постукав по краю карти нігтем і поглянув на Гобліна.

-- В них тут ціла повстанська міфологія. Пророки й фальшиві пророки. Пророчі сни. Послання Богів. Навіть пророцтво, що дитина, яка живе десь тут поблизу, це реінкарнація Білої Троянди, -- сказав він.

-- Якщо малий вже тут, то чому він досі не віддухопелив нас? – запитав Елмо.

-- Вони ще не знайшли його. Чи її. Зараз ціла юрба людей займається пошуками.

Гоблін засцяв. Він прикупив карту, засичав, скинув короля. Елмо взяв карту і скинув ще одного короля. Корнішон поглянув на Гобліна. В нього на обличчі з’явилася ледь помітна посмішка, він взяв карту і навіть не завдав собі клопоту зиркнути на неї. Кинув п’ятірку на шістку, яку Одноокий поставив на мою комбінацію і викинув прикуплену карту.

-- П’ятірка? – пропищав Гоблін. – В тебе була п’ятірка? Я не вірю. В нього була п’ятірка.

Він жбурнув свого туза на стіл.

-- В нього була йобана п’ятірка.

-- Спокійно, спокійно, -- вмовляв його Елмо. – Сам завжди повторюєш Одноокому, щоб той не кипів, забув?

-- Він блефанув йобаною п’ятіркою?

Корнішон згріб виграш. Ледь помітна посмішка не сходила з його обличчя. Він був задоволений собою. Чудовий блеф. Я сам був впевнений, що в нього туз.

Одноокий підсунув колоду до Гобліна.

-- Здавай.

-- Відстань. В нього була п’ятірка, а тепер я ще й на роздачі?

-- Твоя черга. Заткни пельку і тасуй.

-- Де ти почув про реінкарнацію? – запитав я Корнішона.

-- Щиголь сказав.

Щиголь – це той дідусь, якого врятував Ворон. Корнішону вдалося подолати недовіру старого і вони стали приятелями.

Дівчинку називали Сонечко. Вона дуже прив’язалася до Ворона. Лазила за ним повсюди, та інколи бісила всіх нас. Я був радий, що Ворон поїхав у місто. Це означало, що Сонечко не діставатиме нас, поки він не повернеться.

Гоблін роздав. Я поглянув на свої карти. Як то кажуть, трохи кращі ніж до сраки. З біса мало бракувало до міфічної комбінації вигаданої Елмо -- коли всі карти різної масті.

Гоблін зиркнув на свої. Очі в нього стали круглі. Він жбурнув карти на стіл.

-- Тонк! Клятий тонк. П’ятдесят!

Він роздав собі флеш-рояль – автоматична перемога з