Читати книгу - "Ляльковий дім"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Р а н к. Тобто? Чи ви знали?..
Служниця входить з лампою, ставить її на стіл і виходить.
Норо... фру Хельмер... Я питаю, ви знали що-небудь?
Н о р а. Ах, звідки я знаю, що знала, а чого не знала? Я, справді, не можу сказати вам... І що це вас спонукало, докторе! Все було так добре.
Р а н к. В кожному разі, ви тепер можете бути впевнені, що я весь у вашому розпорядженні і душею, і тілом. Тож говоріть...
Н о р а (дивиться на нього). Після цього?
Р а н к. Прошу вас, дайте ж мені дізнатись, у чому справа?
Н о р а. Нічого ви тепер не дізнаєтесь.
Р а н к. Ні-ні, не карайте мене так. Дайте мені зробити для вас усе, що тільки в силах людських.
Н о р а. Тепер ви нічого не можете зробити для мене. А втім, мені, мабуть, і не треба ніякої допомоги. Побачите, що все це лише фантазії. Звичайно. Авжеж. (Сідає на качалку, дивиться на нього посміхається.) Ну, скажу я вам, хороший ви, нічого сказати! Вам не соромно тепер, при лампі?
Р а н к. Ні, власне кажучи... Але, мабуть, мені відразу треба піти... Назавжди?
Н о р а. Ні, не потрібно. Звичайно, ви будете приходити, як і раніше. Ви ж знаєте, Торвальд не може обійтися без вас.
Р а н к. А ви?
Н о р а. Ну, і мені завжди дуже весело з вами, коли ви до нас приходите.
Р а н к. Саме це і збивало мене з толку. Ви для мене загадка. Не раз мені здавалося, що вам майже так само приємна моя присутність, як і присутність Хельмера.
Н о р а. Бачите, деяких людей любиш більш за все. А з іншими якось найбільше хочеться бути разом.
Р а н к. Мабуть, у цьому є доля правди.
Н о р а. У себе вдома я, звичайно, найбільше любила тата. Але мені завжди страх як подобалося потай пробиратися в кімнату до служниці. Там мене зовсім не повчали, і там завжди точилися веселі розмови.
Р а н к. Ага, так ось кого я заміняв вам.
Н о р а (схоплюючись і підбігаючи до нього). Ох, любий, славний докторе Ранк. Я зовсім не те мала на увазі. Але ви розумієте, що і з Торвальдом, як і з татом...
С л у ж н и ц я (входить з передпокою). Пані... (Шепоче щось і подає картку.)
Н о р а (поглядаючи на картку). А! (Засуває її в кишеню.)
Р а н к. Якась неприємність?
Н о р а. Ні-ні, ніскільки. Це просто — новий костюм для мене...
Р а н к. Як? Та ось же він лежить.
Н о р а. Ох, це не той. То інший. Я замовила... Але Торвальд не повинен знати...
Р а н к. Ага, ось вона, велика таємниця!
Н о р а. Саме так. Підіть до нього. Він у себе. Затримайте його поки що.
Р а н к. Будьте спокійні. Він од мене не втече. (Йде до кабінету.)
Н о р а (до служниці). То це він чекає на кухні?
С л у ж н и ц я . Так, прийшов з чорного ходу.
Н о р а. Хіба ти не сказала йому, що тут сторонні люди?
С л у ж н и ц я . Сказала, тільки це не допомогло.
Н о р а. І не пішов?
С л у ж н и ц я . Ні, йому треба поговорити з пані.
Н о р а. То проведи його сюди, тільки тихенько, Елене. ї Нікому не кажи про це. Це буде сюрприз для чоловіка.
С л у ж н и ц я. Так-так, розумію, розумію... (Виходить.)
Н о р а. Біда йде... Іде все-таки... Ні-ні-ні! Не буде цього, не може бути! (іде, замикає двері до кабінету на засувку.)
Служниня відчиняє двері з передпокою, пропускає в кімнату Крогстада Іізачиняє за ним двері. Він у дорожній шубі, у високих чоботях і хутряній шапці.
Н о р а (йдучи йому назустріч). Говоріть тихіше — чоловік дома.
К р о г с т а д. Нуй нехай.
Н о р а. Що вам потрібно від мене?
К р о г с т
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ляльковий дім», після закриття браузера.