Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Навіщо. What For 📚 - Українською

Читати книгу - "Навіщо. What For"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Навіщо. What For" автора Марія Старожицька. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 50
Перейти на сторінку:

— А буде?

Поет

— Не знаю.


7 сцена


Червонець і Мартинов перед полем соняхів, з біноклями, повністю озброєні — автомати, гранатомети.


Мартинов

— Двое на растяжке подорвались — успели на три дцать километров пройти. Еще один у местного мотоцикл отжал, так на блокпосте расстреляли, никуда не делся. Но уходят, уходят…

Червонець

— Может и хрен с ними? После такого они больше воевать не пойдут.

Мартинов

— Это те, кто мобилизованный, не пойдет. А добровольцы они же конченые, правосеки эти, без рук и ног полезут, их выжигать напалмом надо. О, а там на поле не дымок?..

Червонець

— Не вижу.

Мартинов

— А я вижу. Смотри, где.


Стріляє. Ще стріляє. Випускає чергу.


Червонець

— Да нет там ничего.

Мартинов (вдивляється)

— Может и нет. Уже нет. Пойдем, посмотрим.

Червонець (дивлячись на протилежну сторону поля)

— А там вон видишь, стебли шевелятся. Может, собака?

Мартинов (починає стріляти туди, куди показав Червонець)

— Фашистская собака, живой не брать.

Червонець

— Да откуда здесь фашистские, здесь все местные. Мой Акбар как убежал, когда в соседний дом Град попал, так и нет его.

Мартинов

— Какой породы?

Червонець

— Немецкая овчарка.

Мартинов

— Ну, фашистская. Не люблю собак. Пошли проверим, что там, где дымок был.

Червонець

— А самогон любишь?

Мартинов

— Наливай, тормоз. Спрашивает. Интервьюер.


Червонець дістає флягу, наливає у кришечку.


Мартинов

— За Россию-матушку! За блудных ее сыновей!


8 сцена


На полі соняхів Слон, Лавр і Стрілка лежать, не ворушачись. Поруч Поет, він убитий, куля потрапила в серце. Стрілка шукає йому пульс на руці, на шиї, показує жестами, що його немає. Слон також жестами повідомляє, що всі по його команді повинні будуть якомога швидше доповзти до краю поля і сховатися в посадці, він піде останнім, прикриваючи. Лавр дістає у Поета з берця блокнотик з віршами, ховає собі в нагрудну кишеню, показує іншим, що зробив це, ті кивають. Лавр і Стрілка повзуть на животах, Слон за ними.



9 сцена


Мартинов і Червонець йдуть по полю, розсуваючи стебла і перемовляючись.


Мартинов

— Левее бери.

Червонець

— Да мы прошли уже это место.

Мартинов

— Не прошли.


Зупиняється біля тіла вбитого Поета.


Мартинов

— Вот и наш бандеровец. Не увидит свои Карпатские горы и бандитские схроны.


Обшукує тіло, дістає документи. Відкриває паспорт.


Мартинов

— Странно…

Червонець

— Что там?

Мартинов

— Однофамилец.

Червонець

— Чей?

Мартинов

— Мой.


Розглядає вкладений в паспорт листок. Простягає Червонцю.


Мартинов

— Читай!

Червонець

— Что читать? Тут типа стихи…

Мартинов

— Ну, стихи, ты же украинский учил, читай, значит.

Червонець (читає повільно, іноді спотикаючись на словах, але загалом доволі артистично)

— Зорану землю засіяли рясно кулі Чи то пройшли крізь тіло, чи — оминули

Таке металеве, добірне насіння зброї, Мабуть, із кров`ю таки проростає швидше, Глибоко встромлені зерна мороз не знищить, З них навесні проб`ються стрункі дротини Та набубнявіють пуп`янки гострих квітів, Далі запилиться порохом дивне поле І кулемети зав'яжуться, і гранати, Лише сапати треба їх обережно — Надто земля чутлива — тому родюча. Кращий букет не вигадати коханій, Тільки зрізати важко залізні стебла, Буде врожай стояти такий блискучий, Сповнений кулями саме того калібру — Просто збирай ці сємки та гучно лузай ...А восени заіржавіє під дощами, Як вже ніхто збирати його не прийде...

Червонець

— Хватит, а, Мартынов? Давай похороним.

Мартинов

— Пошли, вынесем отсюда, а дальше есть кому похоронами заниматься. Позвонят родственникам, те заплатят, сколько надо, в бюджет республики. Ну, или в яму сбросят. А о чем там стих-то? Я только понял, что про землю.

Червонець

— Ну, что пулями вспахать, кровью полить, так и вырастет...

Мартинов

— Картошка?

Червонець

— Да война вырастет, что же еще. Все всех перестреляют, людей и не останется.

Мартинов

— А ты людей-то давно видел? Нет их

1 ... 20 21 22 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіщо. What For», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіщо. What For"