Читати книгу - "Приборкання норовливої, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дочку мою кохає, і вона
Його вподобала - якщо вони
Закоханих не удають прехитро.
А через те - як ви, без зайвих слів,
По-батьківському з ним поведетесь
І виділите для дочки моєї
Достатній пай, то згоден я на шлюб:
Нехай ваш син бере мою дочку.
Траньйо
Спасибі вам. Тоді скажіте, де
Зручніше нам заручини відбути
І підписати шлюбний наш контракт.
Баптіста
Не в мене в домі. Знаєте ж, Люченцо,
У стін є вуха, в домі повно слуг,
Та й Гремйо ще нюшить весь час довкола,
Тож перешкодить завше можуть нам.
Траньйо
Тоді у мене, коли ваша ласка.
Там батько мій живе, і ми сьогодні
Увечері все справимо тихенько.
Пошліть по доньку оцього слугу.
(Підморгує до Люченцо й усміхається до нього)
А мій слуга десь нотаря добуде.
От тільки шкода - часу в мене мало
Путящу наготовити вечерю.
Баптіста
Ну й добре. Камбйо, ти біжи додому
І скажеш Б’янці, щоб вона прибралась.
Та будь ласкав, перекажи їй зразу,
Що батько женихів уже приїхав
І що Люченцо побереться з нею.
Люченцо виходить.
Бйонделло
Молю богів, щоб так воно й було.
Траньйо
Ти не патякай про богів, а йди.
Бйонделло виходить.
Входить Пітер - слуга з дому Траньйо.
Синьйор Баптісто, прошу до господи.
Даруйте - страва в мене лиш одна,
Та в Пізі надолужимо. Заходьте ж.
Баптіста
Іду, іду.
Виходять.
Входять Люченцо і Бйонделло.
Бйонделло
Гей, Камбйо, гей!
Люченцо
Ну, що таке, Бйонделло?
Бйонделло
Ти бачив, як мій пан моргав до тебе?
Люченцо
Ну то й що?
Бйонделло
Та нічого, але він зоставив мене тут, щоб я тобі розтлумачив, що всі ці знаки мають означати.
Люченцо
Ну, розтлумач, будь ласка.
Бйонделло
Тож слухай. Баптіста саме бесідує з удаваним батьком удаваного сина.
Люченцо
Ну то й що?
Бйонделло
Ти маєш привести Баптістину дочку на вечерю.
Люченцо
А тоді?
Бйонделло
А тоді старий священик із церкви святого Луки в будь-яку хвилину до послуг вам.
Люченцо
Ну й що з усього цього?
Бйонделло
А це вже я не знаю - може, вони там укладають фальшиву шлюбну угоду. А ви укладіть угоду з нею самою - cum privilegio ad imprimendum solum. 56 Мерщій до церкви! Та прихопіть із собою священика, причетника і якихось більш-менш поважних свідків.
Коли ви прагли не цього, не буду я втручатись,
Та з Б’янкою тоді навік вам треба попрощатись.
(Повертається, щоб іти)
Люченцо
Слухай-но, Бйонделло!
Бйонделло
Ніколи мені слухати. Я знав одну служницю, що встигла повінчатися, поки бігала на город нарвати петрушки, щоб начинку для кроля приготувати. Отак і ви можете, пане; а поки що бувайте. Мій пан наказав мені бігти до церкви святого Луки просити священика, щоб був напоготові, коли ви прийдете зі своєю додачею.
(Виходить)
Люченцо
Аби вона схотіла, ну, а я
Готовий завжди. Та чого вагатись!
Вона погодиться. Біжу по неї!
Хоч хай там що, без неї не вернусь.
(Виходить)
СЦЕНА 5
Входять Петруччо, Катеріна, Гортензіо й слуги.
Петруччо
Ну, швидше! Ми ж вертаємось до батька.
О боже, як яскраво сяє місяць!
Катеріна
Який там місяць! День же, світить сонце.
Петруччо
А я кажу, що місяць сяє ясно.
Катеріна
Таж бачу я, що сонце ясно світить.
Петруччо
А я клянусь своєї мами сином,
Собою цебто: місяць, чи зоря,
Чи те, що я сказати забажаю,
А ні - то не поїдемо до батька.
(До слуг)
Гей, завертайте коней! Я не їду.
Що не скажи - усе вона перечить!
Гортензіо
Погоджуйтесь, а то він не поїде.
Катеріна
Ні, їдьмо далі, я тебе прошу!
Хай місяць, хай і сонце - що ти хочеш.
Хоч би його назвав ти каганцем,
То я й на це погоджусь, обіцяю.
Петруччо
Кажу я - місяць.
Катеріна
Бачу я, що місяць.
Петруччо
Ні, брешеш ти, це сонце благодатне.
Катеріна
Авжеж, це сонце, божа благодать,
А скажеш, що не сонце - то й не сонце.
Думки твої новляться так, як місяць. 57
Чим ти його назвеш, то тим і буде,
І що воно для тебе, те й для мене.
Гортензіо
(вбік)
Давай, Петруччо! Ти вже виграв бій.
Петруччо
Вперед, вперед! Котитись має м’яч
Туди, куди його покотить грач.
Та помовчім: он хтось до нас прямує.
Входить Вінченцо.
(До Вінченцо)
Добридень, славна пані. Ви куди?
Скажи по щирості, кохана Кет,
Ти бачила коли гарнішу даму?
Воюють рожі з біллю на лиці!
Чи красять зорі небо так чудовно,
Як ці очиці личко неземне?
Красуне-діво, ще раз - добрий день!
Кохана Кет, ну, обніми її!
Гортензіо
(вбік)
Він так старого зіб’є з пантелику,
Що той за жінку матиме себе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приборкання норовливої, Вільям Шекспір», після закриття браузера.
