Читати книгу - "Двічі в одну річку, Інна Земець"

- А з якої нагоди? – починає сердитись подруга.

- З нагоди мого бажання, щоб ви з майбутнім чоловіком собі міжхребцевих гриж не нажили. Ну давай хоч глянемо?

Спротив зламала під мартіні з соком, потягла до меблевого. Ліжко взяли простеньке, Іра не дозволила заплатити, а от уже матрац – відвоювала на свій кошт.

- Перепрошую, - повертаюсь до консультанта, - А чи нема у вас штанги якоїсь?

- Чого? – здивовано перепитує він.

- Ну, такого приладдя що у качалці тягають?

- А нашо воно тобі? – питає Іра.

- Щоб випробувати зразок на навантаження. Твій Женя як ляже на цей м’який, до ти до нього колобком під бік покотишся.

Довелося продавця Ірі під бік вкладати. Він Жені не рівня – худенький та невеличкий, але зрештою вибрали що хотіли. Іра не знала куди себе подіти, та про гроші не заїкалася, щоб від мене прочухана не отримати. Дорогою додому купуємо мартіні, щоб продовжити свято поєднане із завершенням переїзду. Вся квартира самі коробки та валізи, перевозимо їх цілу суботу. Шкода що багажник у Імпрези малий, та добре що Женя хлопець кремезний – до полудня неділі місію виконано. З останнім пакунком в руках цілую і обіймаю друзів.

- Іра, ми ж не по різних країнах розбіглися, - кажу я, а сама носом шмигаю, - Будемо зустрічатись на нейтральних територіях, або ви до мене.

- Або ти до себе, - хлюпає Іра, - Я так тобі вдячна за все!

- Не вигадуй, було б за шо дякувати. Я ж не ридала, як ви мені з Женею кухню і проводку робили? От почали тут хазяйнувати – і продовжуйте, - вириваюсь з обіймів і рушаю в двері, обертаюсь на порозі і додаю, – Все, спинити втрату рідин! Зберись, подруго, меблі вже в дорозі, тобі ще тест-драйв проводити!