Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

«Отже, тебе викреслюємо». Фраза як заїжджена платівка невпинно прокручувалась в голові Доміна і доводила його мало не до сказу.

Дівчисько все ж відмовило йому, хоча Домін був впевнений, що вона погодиться. Останнім часом він ходив злий, засмиканий, відривався на підлеглих, доки Тимур відкрито не запропонував йому записатися на прийом до його матері. Мати Тимура була лікарем—невропатологом і прекрасною людиною, і гадки не мала, в якій саме сфері працює любий синочок. Домін подякував і відмовився, йому не потрібна була медична допомога, йому потрібна була всього лише одна капітуляція. Але там якраз змін не передбачалось.

Він обіцяв собі не приїжджати в казино в її зміну — зміни мінялися дві ночі через дві — і кожного разу приїжджав завжди в один і той же час, на десяту вечора. І кожен раз вона стояла в залі за столом покеру, звичайно, якщо не було відвідувачів. Доміну хотілось думати, що вона теж підгадує своє чергування до його приїзду. Казино починало роботу о дев'ятій, при відсутності відвідувачів за гральними столами чергували по одному круп'є по одній годині. І коли Максим приїжджав, Діна незмінно знаходилась в залі.

Домін з чашкою кави і цигаркою сідав за столик навпроти покерного столу, і вони починали грати в гру «Я не дивлюся на тебе». Він знав, що вона спостерігає за ним з-під довгих, опущених вій, а сам Домін, лише тільки Діна зводила очі, байдуже відводив погляд і з нудьгуючим виглядом стежив за круп'є, що тренувались в запуску кульки на рулетці.

Це й бісило його найбільше. Хіба те, що він запропонував, не було чесніше й порядніше, ніж якби він зводив її пару раз в ресторан, наспівав про велике і світле кохання, а потім вона все одно опинилась би в його будинку в його ліжку? Тоді до чого ці вульгарні умовності і зобов'язання?

А під ранок, перевертаючись з боку на бік, він вже думав, що може й варто було зблефувати, погратися в любов, а там би він швидко охолов до дівчиська, Домін в собі не сумнівався. Чим важче досягтися мети, тим швидше настає пересичення, це він знав точно.

Він без жалю би її покинув, і тоді його б вже точно не обходило, як вона справляється зі своїми переживаннями. Але ж ні, вирішив пограти в благородство. Тепер вона ні за що не повірить, надумай Макс сунутися до неї зі своїми почуттями, які спалахнули ні з того, ні з сього. І правильно зробить.

Ніяких почуттів, звичайно ж, не було. Було бажання, чи скоріш, божевілля, манія на межі одержимості, але до почуттів, принаймні до тих, які чекає від нього Діна, це не мало ніякого відношення. Класичний випадок забороненого плоду, Доміну самому огидно було, невже він такий примітивний?

Полегшення такі думки не приносили. До Лани він тепер заїжджав взагалі на кілька хвилин, мовчки клав на стіл гроші і розстібав джинси. Вона дивилась ображено, з докором в очах, але Доміну було байдуже, не він вибирав їй професію.

Довго так тривати не могло, а позбутися від мари засіб був один, Домін знав напевно. Йому не раз кортіло взяти Діну за руку, вивести із казино і посадити в автомобіль, та в те, що вона слухняно з ним поїде, Доміну не вірилось, а насильником він точно не був. Все має відбутись за взаємною згодою. Тоді вона швидко йому набридне, і настане довгоочікувана свобода.

Він кілька разів навіть повертався в «Рояль» до шостої ранку, а потім мовчки дивився на дівчину,  що спала, згорнувшись калачиком у кутку дивана. Одного разу вона розпустила свій хвіст і в обрамленні скуйовдженого волосся виглядала так беззахисно, що Домін не втримався, підійшов, сів поруч навпочіпки і просидів так не менше півгодини. А потім, приїхавши додому, зрозумів, що цьому божевіллю час покласти край.

В помічники він вибрав Ворона, Плаского і Кадра, попередньо відправивши Тимура до Києва. Домін в перший же день попередив своїх хлопців, що дівчина — його, залицятись до неї нікому не слід, але останнім часом став все частіше помічати, як недвозначно ошивається біля Діни Тимур, а та відповідає йому прихильністю. Тому Тимур буде зайвим.

План може й був недостатньо елегантним, але натомість здавався простим та ефективним. Хлопці мали відвезти Діну з казино під виглядом серйозної розмови, налякати, звичайно, не сильно, а потім в певну мить з'являвся Домін, відбивав дівчину і привозив до себе додому. Він ще не зустрічав дівчат, здатних залишити свого рятівника без подяки, тому в успішному результаті Домін не мав сумнівів.

Звичайно, якби її відвезли незнайомі їй бійці, було б набагато правдоподібніше, але Домін не збирався вплутувати чужих і лякати дівчину по-справжньому, все ж таки Плаского і Ворона вона знала, а Кадр був хлопцем цілком собі люб’язним та привітним. Ну, кому могли здатися привітними гімалайські ведмеді.

Якраз напередодні покер просадив чималі гроші, в цілому казино залишилося у виграші за рахунок рулетки та інших карткових столів, але покер постарався на славу, і відзначилися там всі дилери. Паралельно почали поширюватись чутки, що в місті чекають на гастролерів з ближнього зарубіжжя, і хтось із старих круп'є працює з ними в зв'язці.

Домін не довіряв старим досвідченим круп'є, вважав за краще готувати новачків, але ці були особистими креатурами Олексія і Стаса, піт-боса другої зміни. Треба було з'ясувати, хто саме пішов на зговір, чи в курсі менеджери, для цього варто було розпитати персонал, можливо хтось щось бачив або чув. Чим не привід до чергової приватної бесіди з Діною, і Максим не став відкладати.

Він сидів в машині в провулку навпроти і бачив, як тонка фігурка підійшла до входу в «Рояль», її покликав Ворон, двоє обступили з обох сторін, а потім всі разом пішли до машини. Домін заздалегідь повідомив Олексія, що Діни не буде, в подробиці вдаватися не став.

Рушив з місця, пропустив машину Ворона і прилаштувався йому в хвіст, намагаючись не наближатися занадто близько. Вони домовлялись далеко не заїжджати, Плаский повинен був маякнути на телефон, коли б підійшов час виступу Доміна.

Вони заїхали вже досить далеко, а телефон мовчав. За вікнами замиготів ліс, Домін під'їхав ближче, попереду мерехтіли габарити вороновської «Хонди». Зненацька «Хонда» війнула в один бік, потім у протилежний, і ще раз, далі з машини пролунав чийсь крик, а за ним гримнув постріл.