Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Муравлик Ферда, Ондржей Секора 📚 - Українською

Читати книгу - "Муравлик Ферда, Ондржей Секора"

2 804
0
11.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Муравлик Ферда" автора Ондржей Секора. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 31
Перейти на сторінку:
Хапайте їх!

І вже ті дві бджоли почали ганятися за муравликами.

— Це — неправда, неправда! — кричали мурашки. — Вона грала нечесно, то наші кульки!

— Еге ж, ха-ха-ха, ті кульки я виграла! — лементувала Бджола, і їй на допомогу прийшло вже стільки робочих бджіл, що й не полічити.

Раптом від дерева загриміло:

— Тихо, дітвора! Що там з тими кульками?

Усі спинилися й повернулись до дерева. При головному вході до гнізда лісових бджіл стояв прекрасний лицар у великому важкому обладунку, з велетенським щитом і довгим мечем. Справжній привид. Усі вмить замовкли, і вражені бджоли самі розступилися, щоб дати дорогу невідомому лицареві.

— Що сталося? — загримів лицар, підняв меча й пішов просто на мурашок.

— Е-е-е-е... програли, а тепер хочуть забрати кульки назад, — видушила з себе Бджола й показала кульки, які начебто виграла.

— Дайте мені ці кульки, пані! Я одведу мурашок до в’язниці. Коли я випущу їх, то кожен з них повинен буде принести вам тисячу кульок.

Сказавши це, лицар узяв у Бджоли кульки, висипав їх собі за панцир, а на мурашок замірився мечем.

— Швидше, розбишаки, а то я вас заколю!

Бджоли з подиву ніяк не могли отямитись. Жодна не змогла пояснити, де тут узявся лицар. Але всі вони раділи, що він одведе мурашок до в’язниці. А дурисвітка Бджола ще й кричала вслід лицареві:

— І нехай вони принесуть мені хоч одну скляну кульку!

ПРО ТЕ, ЯК ВОРОГ НАПАВ НА МУРАШНИК

— Брехня це! — пробурчав лицар, коли одвів переляканих на смерть муравликів за три грядки чорниць. І підняв своє забрало.

Муравлики, вражені, заціпеніли. З-під забрала на них дивилися Фердині очі!

— Фердо, це ти? — вигукнули вони й хотіли були кинутись йому на шию.

— Чекайте, а то прилипнете! — стримав їх лицар. — Це все з меду!

— Як? Що? З меду?

Справді, той лицар був Ферда, а весь його обладунок був з медових стільників: забрало з меду, панцир з меду, щит з меду і меч з меду.

— Це все я вирізав і зліпив у бджолиному гнізді, — хвалився Ферда. — Ось вам, покуштуйте! — і дав їм укусити краєчок щита. — Усе, що на мені, — з меду.

— Фердо, але ж і добрий у тебе обладунок, — сміялися друзі, набиваючи собі роти, й скоро мед уже тік їм по бороді. — Ним можна нагодувати цілий мурашник.

А мурашник уже було видно. По високому пагорку з глиці бігали мулярі, теслі, няньки, мисливці, мандрівники й учні. Так як і на кожному мурашнику. Кожен щось ніс, кожен щось робив.

— Мій дорогий, золотий мурашник, як довго я в тобі не був! — радісно вигукнув Ферда і вже хотів кинутися до мурашника.

Та, як на Ферді зашурхотів обладунок, Ферда спинився, затримав друзів і прошепотів:

— Треба їм щось устругнути.

І тільки-но друзі поховалися, Ферда приклав обидві руки в тяжких медових рукавицях до уст і закричав, аж луна пішла в горах:

Здавайтеся, мурашки,

Лицар до вас мчить,

Одним ударом може

Усіх вас перебить!

Нещастя! Жах! Треба боронитися. В мурашнику переполох.

— Тра-да, тра-да, та-та, та-та!

Хто надворі — мерщій до мурашника. Всі двері замкнути. Всі вікна позабивати. І хай хтось побіжить до кімнати, де сплять мурашки з найбільшими щелепами. Збудіть їх. До бою!

Сурмач улетів до світлиці силачів:

— Тру-ту-ту! — загув ріжок у дверях.

Дужі мурашки з найбільшими щелепами схопилися з ліжок і протерли собі очі.

— Тру-ту-тут, ворог тут! — кликав ріжок до бою.

Мурашки, роззявивши щелепи, побігли до головної брами.

В неї вже грюкав Ферда:

— Одчиняйте, пустіть мене, а то я вам увесь мурашник розкидаю.

— Та-та-та, тра-та-та! — кликав ріжок до атаки.

Але цієї миті брама з гуркотом розчинилася. Уже можна ввійти в мурашник. Ой, ні, не можна, бо назустріч стіною суне колона зубастих бійців, вони мчать, як бурхлива ріка, на лицаря, щоб роздерти його на шматки. Зараз почуємо трісь-трісь! — і Ферди не стане. Бійці не знають жалю.

Панцир затріщав. Зубасті мурашки ламали його на шматки. Одні вже відносили одламані шматки вбік, а нові бійці кидалися на лицаря.

Але що це? Хто одніс шматок панцира або щита, той так і залишився біля того шматка. Жоден не повернувся до Ферди. Кожен порається коло свого шматка меду і їсть, мало не давиться.

Ферди й не видно. На ньому повно мурашок, але вони нічого вже не ламають, панцир уже знято, і кожен злизує мед, який ще там залишився. Що ж це буде?

Аж раптом хтось вигукнув:

— Ось Фердина хустинка!

А другий:

— А ось і сам Ферда!

А третій:

— А де ж лицар?

Справді, де лицар? Скрізь сиділи бійці, кожен доїдав рештки меду, а коло Ферди стояли мурашки, розпатлані, обліплені медом, і тільки Ферда був чистий, облизаний досуха.

— Це я був той лицар, який вас так налякав, — усміхнувся він і гордо показав сухим пальцем на себе.

— То це ти нас пошив у дурні? Ти нас так налякав? Ти нас так наполохав? Хлопці, ану дайте йому за це! — закричали мурашки й знову кинулися на Ферду.

НАВІЩО ФЕРДІ БУВ ПОТРІБНИЙ АРКАН

Скільки було жартів, скільки веселощів, що й не сказати! Нарешті мурашки взяли Ферду на плечі й віднесли зі славою до мурашника.

— Ти наш дорогий Фердо, як нам було сумно без тебе!

Ах, як тут усе змінилося! За короткий час, поки Ферди не було, у мурашнику з’явилося стільки нових переходів, світличок і перехрестків, Що Ферда тут заблукав би.

— Фердо, — запищало щось надзвичайно високим голосом, — б’юся об заклад, що сам ти звідси не вийшов би!

Це був Куриголоско. Обпікся, неборака, й припалив собі трохи язичка, коли гасив сірника, якого кинув хтось на мурашину доріжку. Але всі його розуміли й ніхто з нього не сміявся. Мовляв, ми знаємо, Куриголоску, що ти говориш не так, як ми. І нехай ніхто не сміється з тебе, бо

1 ... 20 21 22 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Муравлик Ферда, Ондржей Секора», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Муравлик Ферда, Ондржей Секора"