Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Якого біса?- несамовито викрикнула Сніжанна, після чого щось полетіло по парочці, це я зрозуміла коли почула Андрієве пригнися, і почувся бряскіт- Тихонов ти вже геть знахабнів, почав водити своїх баб на роботу?То де мені вас наступного разу чекати у нашому домі?

-Що ти тут робиш?Ти ж мала їхати до батьків?- от же ш дурень, як можна таке запитувати у розлюченої дружини?

Я стою осторонь і боюся навіть туди заглянути, але судячи по тому як вольовниче налаштована Сніжанна то живим звідси хтось таки не вийде.

-Ах, то я тобі завадила?Чи можливо я мала попередити про свій прихід?

-Масічка а хто це?- ця дівчина навіть не розуміє що каже, я б на її місці вже давно змилася під шумок, а вона продовжує стояти і кліпати своїми довгими віями..

-Ах ти ж шалава!Я його дружина, чуєш дружина а ти провалюй звідси по тихому.

-Хм.Теж мені дружина, я б теж від такої істерички бігала

-Ну все, у тебе був шанс!- після цього на моїх очах розгоряється справжнісінький реслінг, де Сніжана ловить масічку  за патли і витягає за межі кабінету, після чого за нею закриваються двері, але і без того я чую їхню сварку..

Сказати що я радію, ні зовсім ні..Мені навіть жаль Сніжанку, я навіть не знаю щоб я зробила якби була на її місці..Та й Андрієві прочухан піде на користь мабуть.

Напевне в їхньому шлюбі не все так гладко, і від цього  мені жаль її..Нехай вона й не гарно вчинила зі мною тоді, але й я не мала більше права претендувати на Андрія, та й пробачила я їй давно, і не тримаю зла..

-Сволота- чую ляскіт, і розумію що її ручка таки проїхалася по його морді, і по заслугам..

Через мить двері відкрилися і з кабінету вийшла заплакана Сніжанна, вона на мить зупинилася поруч і поглянула на мене слізними очима..

У цю мить я подумала що вона буде у всьому звинувачувати мене, у тому числі що намагалася приховати від неї це неподобство,напевне я так би і вчинила, але й зараз вона здивувала мене.

-Вибач, напевне сьогодні не вдасться посидіти, давай іншим разом..

Я навіть не встигла щось відповісти як за подругою закрилися двері..

Але у мене зараз друга місія, потрібно негайно провчити одного гівнюка, який зумів образити мою подружку...

-Серйозно?Ось так просто відпустиш?- я буквально вивалюю на нього все з порога- Андрію наздожени її, вона сама не своя і може накоїти багато дурниць..

-Ні!- коротко відрізає і продовжує стояти до мене спиною упершись руками об робочий стіл..

-Ти мене чуєш?Вона ж кохає тебе, припини робити такі гадості- перехожу на крик!Я буквально трясуся від злості, і від того що більше нічого не можу зробити з цим..

Не можу перекрутити час назад і відмовити її від цього. Адже тільки тепер зрозуміла що він ніколи не кохав її, а був лише тому що хотів завдати болю мені, помститися за те що я його лишила..

-Та повернися ти вже нарешті, і поглянь на мене- з гніву я підхожу до Андрія і різко розвертаю його до себе, але в цей час він буквально впивається в мої губи жадібним поцілунком..

Рух за рухом Андрій відштовхує мене до стіни при цьому продовжуючи міцно утримувати щоб я не могла ніяк вирватися.

Я буквально приліпаю до її під натиском його гарячого тіла..Я безнадійно намагаюся відштовхнути його від себе і не відповідати на поцілунок, але все з тріском провалюється в той момент коли він заривається пальцями в моє волосся і я кайфую від цього.

На мене просто навалюються спогади минулого, неначе й не було усіх цих років порізну..

Я просто починаю відповідати на його поцілунки, гаряче реагувати на дотики які пропалюють кожну частиночку мого тіла..

Не знаю в який момент прихожу до себе і скільки триває це неподобство, але коли до мене доходить таки усвідомлення того що я щось роблю неправильно, я таки знахожу в собі сили відштовхнути його..

За тім з усієї сили ліплю ляпаса по лиці від чого він розвертається і кривиться від болю

-Охолонь!- випалюю на емоціях важко дихаючи..

-Так я ідіот!Ти це хотіла почути!Я покидьок..Я чудово знав що Сніжанна кохає мене, але мені так хотілося помститися тобі, нехай і банальним способом..- кричить у відповідь дивлячись прямо у вічі, а я просто стою неначе вкопана- я хотів зненавидіти тебе, але так і не зміг, не зміг навіть викинути тебе з голови, а коли ще й побачив то зовсім дах поїхав!Ти це хотіла почути?

-У тебе тепер є дружина, а ми лишилися в минулому, все що в нас лишилося це спогади..

-Спогади?Та ти зруйнувала їх, як і мої мрії в один день!Все що я хотів, це щоб ти була поруч завжди, приміряти на тобі весільну сукню, щоб ти народила мені донечку точну копію себе!- донечку, від цього слова серце тріпоче неначе малесенька пташина, як багато я в нього забрала, навіть власну донечку- А ти ти проміняла мене на гроші!!

-Гроші!Я не міняла тебе ні на що, а просто рятувала від неминучого краху!Зі мною у тебе нічого ось цього не було б- вказую на його кабінет.

-Звідки ти знаєш що мені потрібно?Та я б в одну мить віддав би все це лише б повернути час назад де ми разом такі щасливі і закохані!

-Припини негайно!Мій робочий день закінчився я краще піду- розвертаюся щоб вийти, як міцні чоловічі руки обнімають мене ззаду за талію, і шепоче гарячим диханням

-Лишися благаю, хоч трішки, давай постоїмо ось так- пропалює шепочучи, а в мене серце просто палає..

Я так довго старалася його забути, переконувала себе що так буде краще, а варто йому ось так обійняти як я тану неначе льодяник у теплоті..

-Відпусти мене будь- ласка- акуратно розмикаю його пальці на своїй талії, і йду не озираючись, адже маю всі шанси збожеволіти..

Дуже швидко вибігаю на вулицю і помічаю  в одній з машин Сніжанну..

Вона буквально впилася в кермо заливаючись сльзами від чого мені й самій захотілося плакати..

-Ходімо зі мною- відкриваю двері авто і подаю їй руку..

Я розумію що не відпущу її нікуди в такому стані, їй зараз просто необхідна моя підтримка, і я готова, готова відновити нашу дружбу, адже просто не можливо викреслити все дитинство і юність через одну помилку.