Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Ранок неділі зустрів мене страшенним похміллям. Я вже навіть не пам'ятаю, коли мені було настільки погано. Ах,як я могла забути,коли востаннє бачила свою подругу. Здається,вона на мене погано впливає,а ще я трохи зла на неї. Вчора вона мене добряче підставила. Проте,думати зараз я можу тільки про каву. Повільно плетуся на кухню,сонячне світло б'є у вічі, від чого мені зовсім не добре. Тому,я закриваю жалюзі і вмикаю чайник. Далі іду вмитися і почистити зуби,бо навіть сама від себе відчуваю запах перегару. Вже у ванній вирішую прийняти душ, щоб хоч трішки підбадьорити себе і своє тіло.Вже після водних процедур відчуваю себе зовсім іншою людиною і взагалі людиною,а не подобою цього. Повертаюся на кухню і знову кип'ячу воду,заливаю в чашку окріп і плетуся назад у спальню. Падаю безсило на ліжко і поки чекаю,що мій напій вистигне, прокручую в голові події вчорашнього вечора. І як я могла настільки вляпатися. Залишилася,як то кажуть, біля розбитого корита. Була робота одна і інша,а тепер жодної. Не думаю, що Сергій захоче тепер мати зі мною справу. А виною всім мій довгий язик і сваха,що сидить у Насті.

А,до речі, про Настю. Ця козуля мені навіть не подзвонила. Ні вчора,ні сьогодні від неї не має ні звуку.Ото вже зараза мала, боїться або і зовсім не переживає. Набираю її номер сама і поки тривати довго гудки я вже повністю заведена і майже закипаю від злості.

-Доброго ранку,-нарешті чується з того кінця дзвінкий голос подруги,а я вкотре переконуюся,що вона безсмертна. Бо скільки б ми з нею не випивали,вона ніколи не мала похмілля. От і зараз,в мене шалено розколюється голова і від її голосу дзвонить у вухах. А Настя,як ні в чому не бувало, можливо ще й зараз у спортзалі,бо бачу, що ще трохи захекана.

-Доброго,-своїм тоном намагаюся передати усю гаму своїх почуттів до неї.

-Надюся,ти,що сонечко злишся на мене,-одразу підлещується вона,але це їй не допоможе.

-А ти як думаєш?

-Думаю,що ти хороша і світла людина. А ще дуже мене любиш і довго не зможеш злитися. А ще я знаю,як усе виправити,-ох,вміє ж вона мною маніпулювати.

-Ну і як,-злегка починаю здавати позиції.

-Я зараз до тебе приїду і заберу в СПА і там твій поганий настрій вмить розвіється,-спокушає вона мене,-Буду за півгодини,збирайся,-швидко говорить і відбивається, щоб не чути ніяких заперечень. 

Не те, щоб вони в мене були,але я й не дуже хотіла їй так швидко здаватися.

Беру каву в руки і роблю перший ковток. Мені потрібно обдумати все і,що і як я буду робити далі. Те, що життя круто зміниться я вже зрозуміла. Проте, сьогодні вирішувати свої проблеми я не хочу. Поки що, хай все тече по течії,а завтра я занурюся в цю воду з головою і потроху буду старатися звідти виплисти. Швидко допиваю каву і починаю збиратися. Потрібно хоч якось привести себе в порядок. Рівно через півгодини в мої двері стукає Настя. От,що мені в ній ще дуже подобається. Вона завжди пунктуальна, щоб там не було.Тягну своє тіло до дверей і відчиняю двері,але там мене чекає сюрприз.

Кур'єр з цілою корзиною рожевих троянд.

-Розпишіться, будь ласка,-простягає він мені аркуш і я на автоматі виконую його прохання. Далі він заносить цю величезну корзину в вітальню і йде. Я стою повністю в ступорі і дивлюся на це все. Раптом, помічаю збоку листівку і швидко перебираючи ногами,дістаю її. Там, написано лише декілька слів:

"Вибачте,за вчорашнє. Водій забере вас завтра о 9:00"

Вона не підписана,але я знаю точно, прямо на сто відсотків,хто її відправник. Цей чоловік знову перевертає все навколо з ніг на голову. Повністю вибиваючи мене з колії. І звідки він дізнався, що я обожнюю саме ці квіти. В голову приходить думка, що він як і в книгах,шукав інформацію про мене. Проте,це так абсурдно,що я відганяю цю думку, наче настирливу муху. Знову чути дзвінок дверей і я іду відчиняти. На цей раз,там стоїть Настя.

-Ну,що ти готова,-запитує.

-І тобі, привіт,-непрмітно ховаю листівку в кишеню штанів.

-Привіт, зануда,-сміється вона і я, накинувши куртку, виходжу з квартири. Правда,йти кудись з нею, мені вже зовсім не хочеться. 

Адже, мені потрібно збирати речі.Я навіть приблизно не знаю, що брати,а що може почекати тут. І я ж повинна буду виховувати чужу дитину,а я зовсім не взірець,тим паче для такої хорошої дівчинки.

-Ти про, що так думаєш, що весь лоб у зморшках,-виривають мене з роздумів слова Насті.

-Та так,про своє,-переводжу тему я.

-Відколи це твої справи, мають мене не цікавити,-обурюється подруга і награно обертається до вікна.

-Ну,не ображайся,-повертаю я її до себе,-Я за роботу майбутню хвилююсь,а це тобі,як завжди, буде скучно слухати,-пояснюю я йї.

-Бо я вкотре тобі скажу, що ти дуже відповідальна людина і любляча. Тому, кращої няні і працівника йому не знайти,-намагається вона мене заспокоїти. Проте,я не можу серйозно і конструктивно сприймати її слова. Вона все ж моя подруга і,надіюся,любить мене,а ,тому,судити чесно і справедливо не може.

З горем пополам, ми приїхали до СПА і провели там добрих чотири години. Далі я вже не могла собі дозволити,бо мала збиратися. Подругу додому я вже більше не кликала, хоч та дуже напрошувалася,а я знаю чим завжди закінчуються наші посиденьки.  Проте,я налаштована серйозно. Десь до десятої години вечора я збиралася, потім приводила всі домашні справи до ладу. Фактично,я лягла настільки пізно,що вже й спати було мало. Але так і не почала і тих декілька годин. Все будилася, боялася проспати і просто хвилювалася.

Тому,встала в понеділок вранці я в шостій годині ранку. Ще раз перевірила чи в будинку все добре і чи я все продумала. Ах,да. Ахаха,я придумала чим відімстити Насті за ту зустріч. Кому ж потрібно буде підливати мої квіти,як не самій близькій і рідній подрузі. А цього вона терпіти не може,але мені більше нікому залишити ключі. Одним словом,я стояла з усмішкою,як Грінч і набирала їй повідомлення. А щоб та не могла відмовитися,залишу ключ під ковриком.

Від цього я трохи підбадьорилася і навіть поснідала. Рівно в дев'ять я стояла біля свого під'їзду з своїми багаточисленими сумками.Правда,їх було тільки три. Але для мене і цього було забагато. Не люблю брати з собою зайве, але так як я матиму там жити,то потрібного влізло мені в ці сумки.