Читати книгу - "Небажана для владного боса, Адалін Черно"

Вадим мовчки веде автомобіль за вказаною мною адресою, тільки коли гальмує, не поспішає знімати блокування з дверей.

— Ти впевнена, що це тут?

— Звичайно! — пирхаю. — Ви ж не думали, що покоївки мешкають у маєтках?

— Ні, але…

— Зніміть блокування, на мене вдома чекають.

Брешу безбожно, але це діє. Вадим знімає блокування, і я швидко мчу до будинку. Минаю двері під’їзду, швидко підіймаюся поверхом. Хтось знову повикручував усі лампочки, тож мені доводиться йти в непроглядній темряві. Підсвічую собі ліхтариком замок, щоб відчинити двері, але ті відчиняються самі.

— О! — вигукує Слава. — Дружинонька моя прийшла.

З нашої квартири вивалюються його друзі. Якось дивно на мене дивляться, але йдуть повз до сходів. Я ж заходжу у квартиру, а коли зачиняються двері, чую:

— А що одягнена, як повія?