Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Аліто, - каже повчальним тоном, - ти не повинна виправдовуватися ні переді мною, ні перед ким іншим.

Його слова мене заспокоюють, хоч і знаю, що він теж не хотів би, щоб його жінка спала з кимось, окрім нього. Усі чоловіки так вважають. Але обзиватися ось так просто, коли зовсім не знаєш людину… Навіщо?

- Я ще чого не розумію… Якщо він – твій призначений, чому він повівся як козел? Може, все-таки ти помилилася, і це не він? Я не вірю, що він міг так з тобою вчинити.

- Ти заступаєшся за нього?

- Ні, намагаюся розібратися. Не гнівайся. Сама подумай. Згадай усі відомі нам приклади пар. Ніхто не здатний зробити боляче своїй половинці. Енді струшує порошинки зі своєї Есми, навіть мусі не дозволить на неї сісти. І так було від початку, якщо я правильно знаю. У стосунках призначених нехай не все ідеально гладко, але жоден у парі не зробить підлість на адресу іншого.

- Але він це зробив.

- Значить, це не твій призначений. Вважай його звичайним чоловіком, з яким тобі було приємно. Твій тебе ще не знайшов.

- А як же мої сили? У мене з'явилися видіння, яких раніше не було. І сили білої вовчиці, тепер я можу блимати очима, засліплюючи всіх навколо. І розмови подумки стали іншими. Я можу говорити з Калеаном та Кірамом на відстані. І потім... збої якісь почалися в силах. Я випадково озвучую у спільному сімейному чаті те, що було лише моїми думками.

- Тобто ти передбачаєш майбутнє? – він ніби почув із моєї промови лише половину.

Я порушила одне з правил нашої родини – розповіла чужій людині про свої активні сили. Раніше виходило ухилятися навіть у розмові з Діеном, незважаючи на те, що ми здорово потоваришували за кілька місяців і не раз були близькі. Підозрюю, він здогадувався, що мої подвійні оргазми пов'язані з якоюсь магічною здатністю, але не ставив запитань. А зараз я сама розкрила все, але мені не страшно. Я довіряю Діену. Він пройшов уже не одну перевірку, тож може вважатися членом сім'ї. Тільки Калеану, мабуть, про це знати необов'язково.

- Так, - після довго мовчання відповідаю на його запитання.

- І наскільки точні твої прогнози? – у його голосі зацікавленість.

- Якщо не впливати на майбутнє, то стовідсотково.

- Ти можеш викликати видіння? Наприклад, якщо хочеш дізнатися, що буде у твоєму житті далі?

Не знаю, навіщо він розпитує про це. Зараз мені хочеться говорити про інше. Може, так відволікає мене від сумних думок? Це працює, але ненадовго утримує мою увагу.

- Ні, але ймовірно така здатність могла б відкритися, якби мене підживлювала магія мого призначеного, але навряд чи це колись станеться.

- Я думаю, що все у вас налагодиться.

- Не хочу впускати цю надію у своє серце.

Ми мовчимо, кожен думає про своє. Після дружньої бесіди мені полегшало, я ніби розділила горе надвоє. Не знаю, може, душевний біль повернеться, коли я залишусь наодинці зі своїми думками, але в цей момент мені добре.

- Діене, - хочу озвучити запитання, яке давно хотіла поставити, - а які в тебе здібності, крім емпатії?

Він зволікав, але все ж таки відповів.

- Знаєш, що означає громовержець?

- Ти метаєш блискавки? – перепитую не без захоплення. - Ніколи не зустрічала нікого з такими силами!

- Так, а ще в мене є здібності лікаря, - я помітила його важке зітхання. – Це сили Естеліти.

- Як таке можливо? – моє серце завмерло, бо відповідь на запитання я приблизно знаю.

- Так буває, коли один маг убиває іншого. Сили переходять… – знову важкий ковток, – до вбивці.

Отак я дізналася всю гірку правду його життя. Розпитувати докладніше не стала, тільки обняла його міцніше, як змогла. Ніщо не зможе вгамувати його біль, якщо причиною загибелі його половинки став він сам.

- А ти не пробував її воскресити?

- Звісно, пробував. Я використовував усі можливі методи, звертався до всіх магів, чиї здібності бодай якось могли б виправити ситуацію. Але марно. Залишилося два варіанти, які могли б допомогти чи навіть один.

- Що ти маєш на увазі?

- Колись давно мені розповіли легенду про фенікса, який вміє не лише спопеляти, а й відновлювати з попелу навіть те, що було мертвим до спалення. Я шукав багато років Фенікса.

- Але їх не існує, це легенди, вигадка, - знаю, що причиняю йому біль цими словами. - А який другий спосіб?

- Знайти мага-хроноса, який вміє пересуватися у часі, - знову драматична пауза. - Але цей варіант я вже відкинув. Магів часу винищили сто років тому, нікого не залишилося.

- Обидва варіанти примарні, вибач за прямоту. Хіба тобі не завдають біль порожні надії?

- Якби не вони, мені нема чого було б жити. Краще сподіватися даремно, ніж не сподіватися зовсім.

Я замислилась про свою ситуацію. Якщо слідувати логіці Діена, то я не повинна втрачати надію. Але я навіть не знаю, про що тепер мріяти, якщо всі мрії були пов'язані з моєю справжньою половинкою. Як мені сподіватися, що я буду зі своїм призначеним, якщо він – підлий виродок, якого я пообіцяла ненавидіти всім своїм серцем? Я хотіла б по-справжньому просочитися цією ненавистю, але чим більше минає часу, тим менше поганого я пам'ятаю. Усі образи, кинуті їм на мою адресу, поступово стираються, залишається лише загальне уявлення про те, що сталося під деревом. І, як би дивно це не було, наступного дня з попереднього я переношу тільки гарні спогади: пристрасний секс, оксамитовий шепіт, сильні руки на моїх сідницях, відчуття блаженства та з'єднання із тим, кого не вистачало.