Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

*************************************************************************************

- Ой, тільки не кажи мені, що ти його боїшся? - Софі, смішно зморщивши носик, подивилася на те, як я, обтрушуючись від гілок, озиралася на всі боки.

Я знову втекла. Зачекавши зручний момент, коли в будинок привезуть купу меблів, непомітно вислизнула через невелику майже нікому невідомі дверцята. Довелося заплатити продавцю не кволу суму грошей, щоб це все сталося у вигідний для мене час. І ще, щоб він організував доставляння всього в один і той же час.

І, звичайно ж, я "забула" замовити вантажників. Коли всі приставлені до мене амбали чесали свої потилиці й не могли ніяк взятися виконувати пилову роботу, я, зробивши грізне обличчя, почала трясти перед їхніми обличчями телефоном. Кричала і погрожувала, що я хочу зателефонувати чоловіку! Який, між іншим, мав бути на важливій зустрічі. Обіцяла в фарбах розповісти йому, що через його тупоголових охоронців мені доведеться спати на вулиці.

На щастя, це їх злякало. Тому що я дійсно була готова дзвонити Генуальдо і кричати в трубку, що він залишив мене незрозуміло з ким. Звичайно ж, вони почали розвантажувати меблі. А я, скориставшись моментом, вислизнула до Софі.

- Я боюся, щоб мені веселощі завчасно не зіпсували ...

Все-таки прибравши всі гілки зі свого вбрання я, нарешті, чмокнула подругу в щоку.

- Ми йдемо в "Гоа", - Софі, хижо посміхнувшись, блиснула очима в мою сторону.

- Нічний клуб? Або я вже щось плутаю? Я-то думала ми просто посидимо в кафе і вип'ємо.

Одна справа було просто поспілкуватися з подругою, а вже зовсім інша - йти в нічний клуб. Якщо говорити про перший варіант, то можна було б влаштувати Марко скандал, звинуватити його в тому, що він деспот, навіть в кафе сходити не дає. А ось у випадку з нічним клубом ... Тут вже все - фініта ля комедія. Як то кажуть - голова з плечей. Обійнявши себе за плечі руками, я невпевнено подивилася на подругу.

- Може краще підемо в кафе? Навіщо нам нічний клуб? Хіба там поговориш ...

- Так він тебе зовсім залякав, чи що ?! Значить йому можна все, по клубах з бабами гуляти, а тобі тільки вдома сидіти?

- Він поїхав у справах, - чомусь від слів подруги стало якось ніяково. Хоча, я в цю саму хвилину згадала, як побачила Марко, що виходить з клубу з дівчиною ... і тут же розлютилася.

- Ага, у нього справ багато. Довгоногих, повногубих ... Ти пам'ятаєш ту дівку з клубу? Судячи з неї, він явно любить інший тип жінок, - і окинувши мене поглядом дала зрозуміти, що я зовсім не в його смаку.

- У мене не той настрій, щоб танцювати, - я все ще намагалася відмовитися від цієї божевільної ідеї. Сподівалася, що у мене вийде переконати подругу, але та, як ніби навіть слухати мене не хотіла. Продовжувала наполягати на своєму.

- Слухай, невже ти взагалі нічого не можеш? Він тебе як безправну собачку буде вдома тримати? Тобі для того, щоб піти з подругою довелося тікати. Хіба це нормально? Добийся того, щоб він розумів, що з тобою потрібно рахуватися. Покажи йому що його заборони можуть приводити до поганих наслідків. І тоді ... він дасть тобі більше свободи. Повір, мужики влаштовані саме так, їх потрібно тикати носом, щоб вони щось зрозуміли. А чим твій Марко відрізняється від інших чоловіків?

Я дивилася на подругу і мовчала. Мені здавалося, що певна частка правди в її словах була, але водночас, що Софі знала про мужиків? Ну, зустрічалася вона з кількома хлопцями, поки зітхала по Марко, але затятим досвідом дівчина явно не пишалася.

Я все ще приймала рішення. Рішення, про яке незабаром пошкодую. Дуже сильно пошкодую ... Марко покаже мені, що таке ослухатися його, що означає грати в дорослі ігри не знаючи правил.

Але все це буде потім, а зараз, я, як справжнісінька ідіотка, велася на дурню чистої води. Дурню від подруги ... точніше від тієї, яку довгий час вважала своєю подругою.