Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Розділ 21 

Єдине, що я відчувала - це біль. Ця буря почуттів, яка росла в мені з неймовірною швидкістю, ніби вивертала всі мої нутрощі назовні. Коли він був поруч, здавалося, що весь світ інакший, але все має властивість закінчуватися.  
Як тільки літак злетів, я згадала, як в перше його поцілувала і тоді мені це принесло неймовірну насолоду та незабутні емоції. А зараз мені чомусь стало так самотньо і сумно. Напевно і в правду за все потрібно платити. І за свою дурість я заплатила тим, що зламала себе навпіл. І одна половина в мені вже мертва й навряд чи вже воскресне. 

Я хотіла, тут в небі, назавжди залишити свій розпач. Він подарував мені неймовірні дні. І можливо, колись я зможу в думках до них повернутися. А зараз я забороняю своїм думкам летіти до спогадів, які він мені залишив. Я повинна його ненавидіти, але чомусь цих почуттів я до нього не відчувала. Він хоч і був з кам'яним серцем, але те, як він на мене інколи дивився плекало надію, що він може змінитися. Я пообіцяла собі забути його, та продовжувати жити далі своїм життям . 

Переступивши поріг своєї квартири, я вдихнула знайомий запах від якого стало спокійніше на душі. 
Добре, що Катьки не було вдома, бо я зараз взагалі не готова до допитів з тортурами. 
Прийняла душ та прилягла. 

-О, Ніка, нарешті. Що в тебе сталося? Я місця собі не знаходила. Вставай та все розповідай! - смикала за руку подруга. 
-Катя, нема чого розповідати, - неохоче піднялася з ліжка. 
-Як це немає? Ти раптово зникла на п'ять днів, ні смс, ні дзвінка. Мені в голову лізли страшні думки. - на емоціях говорила Катька. 
-Ну як бачиш, я жива здорова стою перед тобою, немає причин для хвилювання. 
- О ні, я зараз поставлю на чай і ти все в подробицях мені розкажеш, - не вгамовувалася Катя. 

Я зрозуміла, що вона від мене не відстане і коротко розповіла все що зі мною сталося. 
-Оце і так, ви хоч захищалися під час сексу? 
-Ні, - коротко відповідала. 
Більше того, до цього часу навіть і не думала про це. Я дійсно без мізків, якщо могла таке допустити. Так безвідповідально поводила себе.  
-Катька, я повна дурепа і що тепер робити? 
- Мда, тобі треба купити обов'язково тест, щоб знати. А поки немає сенсу себе накручувати. А далі будем дивитися по ситуації. - якось невпевнено говорила подруга. 

-До речі Ніка, після того як ти зникла у нас з'явився новий керівник. І що мене найбільше здивувало, що Олександр Васильович тебе шукав, але як ти і просила, я йому нічого не сказала. 
Я здивовано глянула на подругу: 
-Гадки не маю чому він би мене шукав. Я все одно буду звільнятися, не хочу випадково зустрітися з Русланом. – зробила невелику паузу і додала: - Андрійовичем. 
-Звільнятися? Ти серйозно? Не хочу на тебе давити, але вже кінець місяця і нам потрібно за квартиру платити. До речі ти зарплату отримала? 
-Ти не хвилюйся, я обов'язково дам свою половину. - дістаю телефон та заходжу в додаток банку. Відкриваю й застигаю на місці . 
- Ну, що там Вероніка? - нетерпляче питає Катя. 
Я мовчки обертаю їй телефон. 
-Ніхріна собі, та тут на все життя може вистачити - зауважує подруга. 
-Ага, сума і справді дуже велика. Я навіть не можу підрахувати скільки це. 
Перше бажання, це зняти їх та кинути йому в обличчя. Не все в цьому житті можна купляти. Але я не готова знову з ним зустрічатися, по крайній мірі не зараз. 

-Цього місяця ти платиш за квартиру. - вигукнула подруга та пішла до своєї кімнати. 

Я довго ще не могла заснути. Думала, як мені правильно вчинити в ції ситуації. Можливо, все ж таки взяти його гроші, вступити до університету та допомогти бабусі з будинком, він давно потребує хорошого ремонту.  А з іншого боку я ніби продала йому себе. І це мене засмучувало. Дуже шкода, що все можна, продати та купити, тільки почуття та думки не можливо ...