Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

Насіб замислився.

— Вона була для мене усім. Тому я і одружився з нею. Пригадуєте?

— Пригадую. Я навіть попереджував вас.

— Мене?

— Згадайте. Я вам сказав: є квіти, які в'януть, коли їх зірвати і поставити у вазу.

Так, але він ніколи раніше не згадував про це і тоді не звернув уваги на попередження Жоана. Тепер він уже збагнув. Габрієла не створена для вази, для сім'ї, для чоловіка.

— А коли б вона була вашою коханкою, — наполягав Жоан, — ви б не поїхали з Ільєуса? Я не говорю про страждання, адже ми страждаємо тому, що любимо, а не тому, що одружені. Але саме тому, що ми одружені, ми вбиваємо, залишаємо місто.

— Але коли б вона була моєю утриманкою, ніхто б не сміявся з мене. Просто я побив її, і все. І вам це відомо так само, як і мені.

— Повірте, ви не маєте ніяких підстав для того, щоб залишати місто. Перед законом Габрієла завжди була тільки вашою коханкою.

— Я одружився з нею, за всіма правилами оформив шлюб у судді. Ви ж самі були при тому присутні.

Жоан Фулженсіо розгорнув книгу, яку тримав до цього в руках.

— Це цивільний кодекс. Послухайте, що сказано в статті двісті дев'ятнадцятій, параграф перший, розділ шостий, книжка перша. Родинне право, розділ про шлюб. Я вам зачитаю те, що стосується розторгнення шлюбу. Погляньте: тут пишеться, що шлюб розривається, коли виявляється суттєва помилка в особі одного із подружжя.

Насіб слухав без особливої цікавості, він на цьому мало розумівся.

— Ваш шлюб недійсний, Насібе, і може бути анульований. Варто вам забажати, і ви не лише станете вільним, а вийде так, буцімто ви ніколи і не одружувались і все це був звичайний зв'язок.

— Як це так? Поясніть, ради бога, — зацікавився араб.

— Ось послухайте, — Жоан почав читати. — «Суттєвою вважається така помилка в особі одного з подружжя, яка стосується тотожності особи, честі, порядності, причому помилка ця, ставши згодом відомою, робить подальше співжиття для ошуканого члена родини неможливим». Я пригадую, що, коли ви повідомили мені про ваше весілля, то принагідно сказали, буцімто вона не знає ані свого прізвища, ані дати народженім.

— Так, вона нічого цього не знала…

— І Тоніко запропонував свої послуги, аби влаштувати їй необхідні документи.

— Він сфабрикував всі документи у своїй нотаріальній конторі.

— Так ось… Ваш шлюб недійсний, оскільки трапилась суттєва помилка в особі. Я подумав про це, коли ми прийшли до мене. Потім завітав Езекієл, у нього була справа до мене. Я скористався з нагоди і порадився з ним. Виявилось, що я маю рацію. Вам слід лише довести, що документи фальшиві, тоді ви вільні, немовби і не було ніякого одруження, а ваші стосунки були звичайним зв'язком.

— А як я це доведу?

— Треба поговорити з Тоніко і суддею.

— Я ніколи більше не розмовлятиму з цим типом.

— Дозвольте, я зроблю це? Тобто займусь переговорами. Езекієл візьме на себе юридичну частину справи, з вашого дозволу. Він запропонував свої послуги.

— То він уже знає про все?

— Хай це вас не тривожить. Отже, ви не заперечуєте, щоб я зайнявся цією справою?

— Я не знаю, як вам і дякувати.

— Тоді до скорого побачення. Залишайтеся поки що в мене, почитайте що-небудь. — Жоан поплескав араба по плечу. — Або поплачте, коли кортить. В цьому немає нічого поганого.

— Я піду з вами.

— Ні, сеньйоре. Куди ви підете? Залишайтесь і чекайте тут. Я незабаром повернусь.

Але справа виявилася не такою простою, як передбачав Жоан Фулженсіо. Перш за все слід було домовитись з Езекієлом, який відмовився розмовляти з Тоніко, і розв'язати справу по-дружньому.

— Я хочу загнати цю потвору до в'язниці і доб'юся, щоб його звільнили за видачу фальшивих документів. Він, його брат і батько поширюють про мене різні безглузді чутки, тож йому доведеться залишити Ільєус; я так цього не пробачу…

Жоан Фулженсіо нарешті переконав Езекієла. Вони пішли разом до нотаріальної контори. Тоніко був ще блідий, очі його бігали, усмішка була вимушеною, жарти недоречними:

— Якби я не встиг утекти, турок пронизав би мене рогами… Він, сатана, не на жарт налякав мене…

— Насіб — мій клієнт, і я прошу ставитись до нього з повагою, — холодно кинув Езекієл.

Вони обміркували справу. Спершу Тоніко і слухати не хотів їхніх пропозицій. Це не привід для анулювання шлюбу, заявив він. Документи, хоча і фальшиві, були визнані за дійсні. Насіб був одружений п'ять місяців і нікому не скаржився. А потім, як це він, Тоніко, прилюдно може визнати, що виготував фальшиві документи? Минули часи старого Сегісмундо, який торгував свідоцтвами про народження і актами реєстрації земельних ділянок. Езекієл стенув плечима і вигукнув, звертаючись до Жоана Фулженсіо:

— А я вам що казав?

— Це можна уладнати, Тоніко, — почав Жоан Фулженсіо. — Ми порадимося із суддею. Знайдемо шлях, щоб вийти із становища і в той же час не піддати все, що сталося, розголосові. В усякому разі, зробимо так, аби ви не фігурували головним винуватцем. Можна буде довести, що ви вчинили це без злого наміру