Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Його губи притислися саме там де сьогодні поцілував мене в плече Відблиск і після дотику губ, послідувала волога. Тарґас провів язиком по моїй шкірі від ключиці до верху шиї.

Твою ж дивізію! Він зараз хоче поставити мені мітку! Ні! Ні! Ні!

Я почала вириватися з ще дужчою силою.

– Ні! Навіть і не смій! Таґасе, ти мене чуєш! Не можна! – волала до нього на все горло, нащо він роздратовано на мене загарчав. Ну уж ні, я тобі зараз це зробити не дозволю!

– Навіть і не думай! Не смій зараз її ставити! Ти мене чуєш! – я ледве сама не гарчала як дракон йому в обличчя – Ану відпусти мене! Негайно!

Він знову злісно загарчав мов звір який показував що зараз тут він головний! І чому ж наче? Зараз він практично ним і був і буде якщо зараз я нічого не вдію! Він потягнувся до моєї шиї, щоб вкусити.

Ну добре, буде тобі ще один невдоволений звір! Якщо слів слухати не хоче!

Я різко розвернула до нього голову так, щоб хоч трохи прикрити шию з однієї сторони і з усієї сили що була загарчала на нього не гірше чим він, ще й зуби вискалила, щоб зрозумів що я не згодна! І треба ж спрацювало! Він зупинився і поглянув на мене зацікавленим звіром, промовляючи німими словами: “І що ти будеш робити далі? Думаєш це мене зупинить поставити тобі шлюбну мітку?”

– Ану відпусти мене, Тарґасе! Інакше далі про шлюбну мітку можеш тільки мріяти! І я зараз не жартую! – пригрозила здичавілому дракону. Надіюся він ще не до кінця здичавів. 

Дракон пирхнув. Ах, ти ж! Дістав вже! 

Я повністю розслабилася переставши чинити опір, прибрала усі емоції з власного обличчя. Дракон трохи насторожився від різкої зміни моєї поведінки, але продовжував дивитися на мене. Я одразу спіймала його очі своїми і з холодом в очах і в голосі мовила:

– Тарґасе, я серйозно. Якщо ти зараз мене не відпустиш, я відмовлюся від тебе. 

Я вирішила надавити на те, що його турбувало можливо так він оговтається швидше.

– Якщо зараз же не заспокоїшся, я відмовлюся бути тобі парою. І прийму пропозицію від Відблиска.

Ще декілька секунд напруженого погляду і він все ж мене відпускає й злазить з мене. Я підхоплюю з ліжка ковдру й закутуюся в неї. Гнівно зиркаючи в його сторону, як і він в мою.