Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

З ним я і заснула. Наче у спокої. Але вранці я зіткнулася ще з гіршими наслідками. Так як боліла не тільки душа,але й тіло..

Довелося якось зібрати себе до купи і дійти до ванної. Мабуть, мені все ж було досить лише бутилки вина.

Проте,вчора я вважала по-іншому. Приймаю холодний душ,але мені зовсім не легшає. Особливо тоді, коли в дзеркалі я знаходжу на своєму тілі..слід від "поцілунку" Артура..

От же ж хворий придурок. Не можу далі дивитися на цю темну пляму і прикриваю її волоссям. Далі плетуся назад у ліжко. Накриваюся з головою ковдрою і знову поринаю у сон.

Повністю,при цьому, ігноруючи будь-які спроби сім'ї затягнути мене на сніданок, обід або просто кудись подалі від кімнати.

Я сплю, точніше намагаюся, аж до шостої години вечора. Тільки тоді я нарешті відчула голод і стала краще себе почувати.

Правда, тільки фізично,бо емоційна біль нікуди не поділася..

На жаль, продовжувати "заливати" своє горе спиртним,не було змоги. Хоча може це було і на щастя. Оскільки, наскільки мені відомо,жіночий алкоголізм не лікується.

При цьому, буде забагато честі Артуру. Щоб я через якусь його хвору уяву пустила життя на нівець. Тому,я вирішила просто усе забути.

А ще краще усунути з життя все, що могло мені хоч якось про нього нагадувати. Першим ділом я встала і знову пішла до ванної.

Моє волосся виглядало жахливо,бо я не мала сил його вкладати. Воно знову закучерявилося і я була схожа на.. неважливо.

Вмикаю гарячу воду і наливаю в долоню шампунь. Повільно мию голову,а далі наношу маску.

Я зовсім не дивилася за собою ці останні дні. Звісно, нічого поганого не сталося з моєю зовнішністю.

Але якщо б сталося,то я.. точно придумала б,як "віддячити" тому недолузі. Закінчую водні процедури і закутуюся в халат,а на голові закручую рушник.

Маленька пляма знову кидається у вічі. Або ж я просто перевіряю чи не примарилася вона мені. Рукою проводжу поряд і розглядаю своє тіло.

Більше нічого не видно.. краще б щось ще та було. Тому що,ця дрібниця набирає іншої цінності.

Зав'язую туго халат і приймаюся сушити волосся. В мене чомусь з'явився шалений запал. Але я вже точно не злюся.

Більше того, навіть не згадую нічого. Може якщо повторювати це собі частіше,то так і буде.

Десь у іншому світі чи галактиці відповідне проходить набагато простіше? Чи я просто себе накручую.

Або ж не визнаю тієї причини,яка змушує мене пам'ятати..

Струшую головою. Напевно ще докінця не протверезіла. Швидко роблю легкий макіяж і задоволено йду одягатися.

Хочеться чогось домашнього,але не зовсім. Тому, одягаю спочатку короткий сарафан,а потім передумую..

Вибираю в шафі чорні брюки палаццо і білу сорочку. Залишаю трохи розстебнутими гудзики зверху.

Хвала,моє декольте важко не помітити. Потім повертаюся до ванної і обираю яскравішу помаду. Не червону,бо тоді довелося б переробляти макіяж.

Проте, колір чайної троянди виглядає набагато краще до цього образу. Оглядаю кінцевий результат в дзеркалі. Здається, що варто вже змінити зачіску.

Я навіть вже уявляю як. Буде дуже несподівано і різко,але це саме те, що зараз потрібно. Я ж взагалі вирішила ще до того,як..

Одним словом,я змінюю своє життя. І добре було б почати з роботи. Здається, що брат ще не поїхав.

А зважаючи на те, що в нас склалися чудові відносини з Ксенею, його нареченою, думаю я швидко вирішу це запитання.

Він їй вже точно не зможе відмовити,бо суто мені ще під знаком запитання. Може розповісти йому те, що сталося зі мною.

Хай после до біса свого..партнера.  Ой,я не подумала, що якщо піду на роботу до Святослава,то..