Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт 📚 - Українською

Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт"

239
0
19.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики" автора Тіна Вітовт. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 93
Перейти на сторінку:
6.1

- Ой, людоньки, - перелякано сплеснула руками баба Нюра, - хлопчики, що це з вами сталося?

О так, ми не могли пропусти такий феєричний момент - появи пофарбованих хлопців перед очі баби Нюри. І коли наші браві хлопаки, як каже бабуся, зібралися заготовляти дрова, ми сіли їм на хвіст. Скільки вони вчора не старалися змити ненависний рожевий тонік, у них нічого не вдалося, тільки дещо тьмяніше стало виглядати, не так ефектно, як було відразу. А так шкода. От у мене ніколи настільки гарно не фарбується, ну що за несправедливість така вселенська?

- Бабо Нюра, все добре, - поспішив заспокоїти Артем, - ми дещо шампуні поплутали.

- Ви ж акуратніше там, а то ще де так поплутаєте і волосся раніше часу розпочне вилазити, - цілком серйозно розпочала баба Нюра, із виразом знатока справи, продовжила повчати, - от мій дідуган, також брав мою фарбу для волосся, молодість хотів згадати, старий пердун, так інструкції не прочитав, що ж ви думаєте? Місяць лисий ходив, о, - ще й палець до неба підняла, - ох, як я за ним скучила, за своїм старим, як же мені його не вистачає...

Змазнула сльози, що навернулися. О на тобі, тільки цього нам не вистачало, зараз баба Нюра знову розклеїться і будемо відпоювати її чає, дуже вже любили старенькі один одного. Ох, скільки ми раз слухали їхню романтичну історію великого кохання.

Ми вже тут зібралися брати в свої руки створення психологічної підтримки, як сталося те чого ніхто не очікував.

- Му-у-у-у-у!

Почулося з дороги протяжне, на цей благальний клич ми всі дружно оглянулися. Що тут робить корова, якщо вона повинна бути на пасовищі. І відповідь з'явилася відразу за Муркою баби Нюри - хлопець, приблизно нашого віку, тільки якийсь дивний.

Скажіть ну от хто одягає пасти корів - стильні джинси, явно нові, білу футболку і білосніжні кеди, та вони у нього сяяли як причандали у кота після вимивання. Як квіточка на торті, до цього сумбуру був налакований рудий чубчик, який він манірно поправляв ніби позуючи.

То ж нічого дивного, що ми випали з реальності на кілька хвилин, повідкривавши роти. Ну ні, наші хлопці, навіть з рожевими шевелюрами виглядають не так ... дурнувато.

- Ах ти ж, хфотомодель обскубана, та я зараз твої пантохлі у коров'ячих лепешках змащу, - завелася баба Нюра, - ти, скотиняка така, куди мою Мурку завів? Де пасовище, лобуряко?

Та як зірветься з місця разом з дрином, їй точно більше сімдесяти років? Вона зараз нагадувала молоденьку козу, яка скаче по горах, так само жваво бабця Нюра скоротила відстань із диваком. Те чудо також не очікувало таких маневрів. А тут в добавку баба Нюра ще й дрина запустила в горе-хфотомодель.

Ого-го, не хотілося б псувати стосунки із бабою Нюрою, вона дуже влучно кидає. Якби те руде непорозуміння не відскочило в останній момент, ох і світло йому було б ходити вечірніми вулицями, так як підсвітка була гарантована. А як же феєрично він падав у лепешки Мурки, які та так вчасно залишила для м'якої посадки місцевого денді.

Бідолашний, мало того що отримав тлумаків від бабці Нюри, так ще й зіпсував свої новенькі стиляжні речі. А чубчик... чубчик-то тепер тримав свою форму не завдяки лаку для волосся... А як він біг, аж п'ятки горіли. А ми не знали, що нам робити. Та реготали до сліз. У нас аж щоки та боки боліли від несамовитого сміху.

- Бабцю Нюра, - несміло обізвалася я, - а це хто?

- Так це ж - Грицько, Манькін внук, - пояснила обурено баба Нюра, її ще роздирала злість на цього рудо-чубчика, але побачивши нерозуміння в наших очах продовжила, - приїхав недавно, таке путо, ой-йой, не те що ви дітки, о які толкові. Хлопчики он дрова мені допоможуть заготувати на зиму, - вказала на добрячу гірку, - а дівчатка, які гороші, красуні, допоможуть грядки сполоти. А я поки що Мурку на пасовище відведу. Ох, попадись ще мені зараз Грицько, дрина на спині поламаю, - пригрозила тим самим дрином.

От тобі раз, от тобі й два. Догралися. І мене з Лєркою на панщину загнали. Знала ж, що хитра бабка, ох і лисиця, всім роботу знайде. Як то кажуть - лідер визначається умінням делегувати свої повноваження колегам, от баба Нюра - стовідсотково лідер.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт"