Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 — Він внизу. Каже, що привіз подарунок.                         

 — Нехай піднімається, — хмикнув Денис.                    

 — Піднімайся, — повторила я.                                            

 — Не можу, — посміхнувся мажор. — Я в таксі та й ноги ледве тримають. Давай, не напружуй мене, я і так тягнувся сюди заради вашого щастя, — сказав він і засміявся.                                                                                  

 — Добре, я зараз спущуся, — відключилася і пішла до кімнати, щоб одягнутися. Не можу ж я спуститися в халаті. — Він дуже п'яний, — пояснила, натягуючи штани та хапаючи кофту. — Я туди і назад. Заберу подарунок і вернусь.                                                         

 — Добре, — криво посміхнувся Денис. — Я все одно змирився, що цей вечір пішов не за планом.              

 — Пробач, — сказала винувато і вискочила до коридору.                                                                               

 Натягла кросівки, взяла ключі і побігла вниз.                 

 Біля під'їзду стояло таксі, на задньому сидінні якого розвалився Шведа.                                                               

 Відчинила двері і нетерпляче простягла:                        

 — Ну? Де пакет?                                                                    

 Мажор підняв на мене затуманений алкоголем погляд.                                                                                       

 — Холодно… — ображено насупився він і спробував зачинити двері.                                                                     

 — Ти дурень? — щиро здивувалася я. — Пакет де?        

 — Пакет? — намагаючись сфокусувати на мені погляд, спитав він. — Слухай... давай ти сядеш у машину. Холодно…                                                                                 

 Загарчала крізь зуби і гаркнула:                                        

 — Посунься! У тебе є дві хвилини, інакше задушу!       

 — Та зрозумів я, навіщо так кричати? — п'яно простяг він, рухаючись. — Я між іншим… їхав до тебе з іншого кінця… — посміхнувся і закінчив фразу, — міста. З іншого кінця. Дійшло?                                                        

 Закотила очі й, втрачаючи терпіння, повторила.         

 — Де пакет?                                                                           

 Шведа зачинив двері й посміхнувся.                               

 — А що мені за це буде?                                                        

 Мої очі здивовано розкрилися від такого нахабства.   

 — Що буде? Я зламаю тобі руку, ось що буде!               

‍ Мажор закинув голову і розсміявся.                             

 — У цьому вся ти, Бондар, — похитав головою і опустив руку під сидіння. — Ось, — сказав, піднявши на мене погляд. — Знаєш, коли я п'яний, ти навіть нічого така. 

 — Гад, — процідила і вихопила пакет, бажаючи заліпити бовдору ляпаса, але стрималася. П'яний же. 

 — Почекай… — схопив мене за руку, не даючи вийти з машини. — Завтра я заїду за тобою, тато дзвонив. Схоже накрився мій відпочинок у клубах. Допоможеш? — зробив очі, як кіт із Шрека, і склав руки у благаючому жесті.                                                                                            

 Мовчки кивнула і вискочила з машини, вдихаючи прохолодне нічне повітря.                                                       

 Як жаль, що це був ще не кінець сьогоднішнього вечора...                                                                                

_________________________________________________________

 Дорогі друзі! Якщо вам подобається історія, буду дуже вдячна за "лайк" та додавання до бібліотеки! Вам нескладно, а мені дуже приємно!