Читати книгу - "Есміна. Некромантка для слідчого, Юлія Богута"

— Ти зараз де? — знервовано запитав Рейн, змушуючи моє серце ніби по команді скажено битися.

— Біля дому містера Рейнальда, — відповіла, притискаючись до першого ліпшого дерева спиною, аби вгамувати свої нерви. —  Щось сталося?

— Там і залишайся, я зараз буду.

Лоріан закінчив розмову без жодних пояснень та скинув виклик. Я дивилася на телефон й не знала куди дітися. А потім до мене дістався той самий густий запах смерті, котрий долинав з кущів. Зробивши два кроки, я обережно відсунула гілки та легенько обтрусила сніг з них. Там, під холодною білою ковдрою, лежало понівечене  тіло майже мертвої сови. Величезні мутні очі вп'ялися у мене поглядом, викликаючи сльози. Недовго думаючи я загорнула пташку у свій шарф і побігла.