Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

-Знаю, ми з Артуром непогано знайомі.- кивнув Андрій, а я намагалась пригадати де чула це прізвище.

-Ну от, домовилася з ним, і я привіз Аньку до нього. От і все.

-Артур уже був знайомий із нею?

-Так. Він мені сам розповів. Вона-то вдавала, що бачить його вперше, що не дивно, адже він теж її трахав, а з образом "бідної Анечки" це якось не в'язалося. А ще розповів про те, як вона шантажувала свого коханця дитиною, витягуючи з нього гроші. На той час я про Аньку і думати забув, але, коли почув, пожалкував, що не звернув їй шию.

-З Райзманом вас познайомила Віра?

-З нами вона не їздила, просто зателефонувала йому.

Я задумалась і запитала:

- А ви з Райзманом бачилися після цього?

-Звичайно. Він мені, до речі, подобався. Нормальний чоловік. З його батьком я раніше кілька разів мав справу.- перевів на мене погляд Юрій,- Після його смерті Артур мав неприємності, і він мені подзвонив. Я допоміг. Іноді ми зустрічалися, щоб випити та поговорити про те, про се. Ось якось за випивкою він мені розповів ту історію. Потім я дізнався що вона зникла.

-Як ти дізнався про зникнення Анни, тобі він подзвонив?

- Так ,- кивнув Юрій,- сказав, що менти цікавилися цією повією і, зокрема, тим, хто її до нього приводив. Хтось їм розповів про аборт.

-І як ти ставився до цього?

-Нормально. Чого мені боятися, скажи на милість? Те, що баба від мене зробила аборт ?

- Тобто ти дав йому дозвіл розповісти?

-Та там і розповідати нема чого. Я відповів: цікавляться – скажи. Все одно розкопають.

- Але Райзман нічого не встиг розповісти, — зітхнула я. Андрій перевів на мене здивований погляд,- я згадала де чула це прізвище. Фірма мого батька представляла його інтереси. І коли Райзмана вбили, довго обговорювали це на сімейному зібранні. А це було приблизно в той час, коли, як розповів брат, вона зникла.

- Ось-ось, тільки я тут ні до чого.

- Гаразд, потопали далі.- кивнув головою Андрій.

- Коли я дізнався, що Райзмана вбили, зателефонував Вірі.Пізно десь близько одинадцятої. Хотів розпитати, що за хріновина коїться. Спершу Анька зникла, потім Райзмана застрелили. Вирішив, може, це пов'язано?

-Тобі що до цього було, якщо ти ні до чого?

- Артур мені подобався. А ще я турбувався за Віру.

-Поясніть, — попросила я, бо добрим самаритянином він таки не виглядав.

-Подумав, може, примудрилася вляпатись у якесь лайно. Подружка без царя в голові, натомість із замашками шантажистки. Телефоном обговорювати все це не хотілося, і я сказав, що приїду. Справ у той вечір було багато, і я затримався. Віра сказала, що буде вдома, а лягає вона пізно.

- Вона випадково валізу не збирала? Чи може зляканою була?- запитав Андрій.

- Вона дивилася порнуху, якщо тобі цікаво. Ми випили та пів години поговорили. Я намагався дізнатися, чи не має в неї проблем, вона запевнила, що ні. Тоді я спитав про Аньку. Її зникнення у Віри викликало подив. Віра все більше жалілася.

-На який предмет скаржилася?

-На простий. Усі мужики козли та інше. Спав з Анькою. Знайшов із ким. І інше в тому ж дусі. Вона була чудово напідпитку, і розмова вийшла безладна. Я попрощався і сказав, що у разі якихось труднощів їй варто зателефонувати мені.

-Тобі не здалося, що вона чогось боїться?

- Щоб дізнатися про це, я і приїхав. Вона нічого не боялася.

- Ти і їй дозволив розповісти ментам про твій зв'язок з Анною?

- Я здивувався, чого вона зробила з цього таємницю? Віра відповіла: "Не хотіла тебе вплутувати у все це". В принципі правильно. Базари у ментовці мені ні до чого.

-Про Райзмана ви з Вірою говорили?

-Звичайно. І вона, і я були впевнені: застрелили його через якісь темні справи. Батько крадене скуповував, може, й Артур, звідки мені знати? Я в чужі справи не лізу.

-Але її зникнення і вбивство Артура ви не зв’язали?- запитала я.

-Ми зовсім мало з нею говорили, кажу ж була не твереза. Переді мною вона ходила голяка, ще питала, чи не цікавлюся я її принадами.

-Не цікавився?

- Вона не на мій смак.

-Слухай, а ти терплячий хлопець.- реготнув Андрій.- Ходить баба перед тобою гола, а ти нічого, розмови говориш. А мені розповідали, що ти за менше готовий у вікно викинути. Брешуть?

-Іншу викинув би з задоволенням... Ти зрозумій, як чоловік загинув, у неї начисто башню знесло. Вона хоч і баба добра, проте зі своїми тарганами. А мені воно не потрібно, трахати дружину друга.

- Добре. А поки що повернемося до Ганни. Окрім тебе, у неї були ще чоловіки?Ти точно за Анькою нікого не відправляв?

-Мабуть. Звідки мені знати? Я не бачив. Та і не цікавився її життям після останньої зустрічі.

- Ти відповів лише на першу частину мого запитання.

- Навіщо мені до неї когось посилати?

- Допустимо, щоб перевірити, чи не зберегла вона щось на згадку про ніжну дружбу з тобою? Ти ж сам казав: дівка любила промишляти шантажем.

- Хіба що використаний презерватив. Поясни мені що ти хочеш почути?

-Будь ласка. Хтось побував у квартирі Анни вже після її зникнення і ґрунтовно там усе перерив.- сказав Андрій, а я з подивом не нього вирячилася. Це була нова інформація для мене.

- Мені б таке і на думку не спало. Особливо після того, як вона зникла. Який сенс? На ментів нарватись?

- Насправді є сенс. Наприклад, лежить у квартирі якась дрібниця, нічим не примітна. І менти на неї не звертають уваги. Однак ця дрібниця може вивести на якусь людину, якщо раптом менти зацікавляться нею.

- Логічно, — подумавши, погодився Юрій. - Я нікого до неї не посилав, бо нічого не боявся. Я не бачив її давно. І мені не потрібно було нишпорити в її квартирі. Я їй нічого не дарував, але навіть якщо вона щось сама запозичила...

-А якщо це "щось" було важливим для тебе?

-Не сміши. Я не зберігаю вдома те, що хотів би тримати в таємниці. Якщо запитаєш, де зберігаю, пошлю до біса. Там я з Анькою точно не був, можеш повірити.