Читати книгу - "За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна"

Піднімаючись нагору, я подумки складала власний план бойових дій. Прийнявши швидкий душ, переодяглася в елегантну чорну сукню. Своє шовкове волосся трохи завила й уклала в просту зачіску. Зробила макіяж з акцентом на яскраві губи й відійшла на кілька кроків від дзеркала, милуючись результатом. Образ вийшов неймовірно жіночним, ефектним і водночас підкреслено елегантним. Усе, як я люблю.

Зібрала сумочку й спустилася до їдальні. Реакція чоловіків неймовірно підняла настрій.

— Меггі, ти така красива! — захоплено прокоментував син.

Едгар на секунду відірвався від розпаковування свого нового винаходу — розумних мінідронів, роботів розміром із яблуко, що кружлятимуть навколо нас, записуючи та фотографуючи все з найкращих ракурсів, і мовчки показав великий палець. Він також виявив бажання поїхати з нами.

— Дякую, ти поїв?

— Так, я готовий. Можемо їхати.

— Підійди, я перев’яжу тобі краватку — і поїдемо.

І ось я сиджу в старовинній урочистій залі на місці для батьків. Ед залишився при вході. Сказав, що йому буде зручніше звідти контролювати розумних дронів. Досі не віриться, що в мене тепер є син. Усього три літери, а скільки змісту! Навколо багато знаменитих і впливових батьків. Усі тихо перемовляються і, як завжди, ненав’язливо міряються вартістю та ексклюзивністю брендових речей, прикрас, гаджетів. Хоч це і дитяча подія, але таких нюансів світського життя ніхто не скасовував. На мене багато хто поглядає зацікавлено, гадаючи, з чиєю ж дитиною я прийшла. Усе як завжди. Не знаю чому, але така ностальгічна нотка з минулого життя змусила мене усміхнутися.

Судячи з деяких учнів, тут навчається чимало дітей і з менш заможних родин. Найімовірніше, це призери різноманітних конкурсів і власники грантів та стипендій. Небагатих батьків теж видно одразу. Їх видавала не дешевизна одягу, а поведінка: невпевненість, неприхована заздрість, гучне вираження емоцій і незнання нюансів етикету. Їм треба було не над зовнішнім виглядом клопотати собі голову, бо спробу вони й так провалили, а попрацювати над внутрішнім настроєм. Горду, розумну, впевнену в собі людину з хорошою самооцінкою ніхто й ніколи не наважиться втоптати в бруд. Він просто не дозволить.

Пролунали легкі оплески. На сцену вийшли викладачі та представники від учнів. Вони коротко розповіли про академію, нововведення та завдання на новий навчальний рік. Пройшлися по Статуту.

Студенти загалом поводилися стримано й виховано. Уважно слухали, у потрібний момент кивали чи відповідали легкими усмішками. І лише троє, мов яскраві плями на тьмяному полотні, привертали увагу. Неподалік від мене сиділи двоє: хлопець, трохи старший за Аста, та дуже схожа на нього красуня-сестра. Своїм тихим шипінням і болючими щипками вона старанно не давала братику заснути. Той, склавши руки на животі, вперто ігнорував будь-які зовнішні подразники. Трохи далі нудьгував і прагнув якнайшвидше втекти світловолосий талант. Зовні ледачо напівлежачи на стільці, відпущений заможними батьками на навчання спадкоємець розважався і непомітно фарбував волосся блондинки, що сиділа перед ним, кардинально змінюючи стиль доглянутої студентки. Хм-м, а хлопчина-то досвідчений. Накрив усе якісною ілюзією. Такий сильний і розвинений Дар, а витрачає його на пустощі.

Пролунали оплески, і я знову перевела всю увагу на сцену. Студенти й професори спустилися на свої місця і поступилися сценою ефектній блондинці в дорогому тілесному костюмі. Гарно поставленим голосом директорка привітала всіх присутніх, нагадала батькам кілька організаційних моментів і під урочисту музику почала нагороджувати дітей грамотами, кубками й матеріальними винагородами. На мій подив, поціновувач жіночої краси також отримав медаль за виграний влітку міжпланетний конкурс із права і кубок із фехтування. Незвична деталь: тут відзначали нагородами та похвалою лише переможців. Ніяких почесних других і третіх місць. Цікава концепція.

Завершивши, місис Анабель урочисто передала слово спеціальному гостю.

Під загальні оплески на сцену вийшов високий, гарно складений брюнет.

Його важко було назвати гарним у загальноприйнятому сенсі, але певна привабливість і шарм, на мій погляд, точно були присутні. Упевненим кроком він підійшов до трибуни. Під світлом софітів я помітила невеликі матові ріжки, які свідчили про належність їхнього власника до сильного тойлоріанського Роду. Зупинившись біля трибуни, гість обвів залу уважним і, я б сказала, трохи жорстким поглядом. Його промова була короткою, але настільки мотиваційною і потужною, що навіть у мене виникло бажання піднятися й прямо зараз піти гризти граніт науки на благо всього Талоса. Цей цікавий чоловік, бува, не дає уроки ораторського мистецтва? Із задоволенням би записалася…

Дивлячись на нього, не виникає питань, як він самостійно зміг створити таку імперію, як "Хьорст Корпорейшн", це здається логічним і само собою зрозумілим. Сильний, владний, проникливий — ось яке моє перше враження.

Потім на сцену ще раз піднялася директорка і, подякувавши всім, нагадала, що заняття розпочнуться через сорок хвилин.

Аст вже досить дорослий хлопець із непростим характером, тож я стрималася від того, щоб прилюдно виражати емоції. Хоча, правду кажучи, дуже хотілося міцно обійняти мого студента і не відпускати. Безсумнівно, життя на волі пішло мені на користь. Ніколи раніше я не відчувала себе такою вільною. Наче крила виросли, і в пориві почуттів хочеться обійняти весь світ. А всіх, хто посміє порушити мій спокій, знищити без суду й слідства в найлютіших муках.

Зрештою, ми всі разом сфотографувалися біля красивих фотозон і відправили нашого хлопця на його перший у житті традиційний урок. Ед, попрощавшись, поспішив на роботу.

Жодних чітких планів на сьогодні в мене не було, тож вирішила трохи відпочити й подихати свіжим повітрям. Підлітаючи до Академії, я помітила парк у сусідньому кварталі, туди й вирішила піти. По дорозі зайшла за кавою й ароматним сендвічем з шинкою.