Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Попіл Бажань , Mari belyzenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Попіл Бажань , Mari belyzenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Попіл Бажань" автора Mari belyzenko. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 36
Перейти на сторінку:
Розділ 22: Боротьба світла і темряви



Темрява навколо них ставала густою, немов зловісна пелена, що з кожним кроком поглинала більше й більше простору. Їхній ворог, чоловік у чорному, був вже не просто фігурою зі світу тіней. Він був втіленням всього того, що вони намагалися знищити. Його погляд був пронизливим, і здавалося, що він проникає прямо в серце, викликаючи страх і сумнів.

Але Артем і Еліна не відступили. Вони стояли один поруч з одним, їхні серця билися в одному ритмі, а в очах горів той самий вогонь, що об’єднував їх. Вогонь, що вів їх уперед.

Чоловік у чорному зробив крок вперед. В його руках з’явився меч — чорний, як сама ніч, його лезо випромінювало холод і смерть.

— Ви думаєте, що зможете перемогти? — його голос був як шурхіт холодного металу, що зрізає повітря. — Ви — лише двоє слабких людей. Темрява сильніша за вас. Вона поглине вас.

Артем глянув на Еліну, її очі світилися рішучістю, але в них було й щось інше — невидимий біль, що виникав від усвідомлення того, що вони дійшли до цієї точки. До моменту, коли все повинно було або змінитися, або зруйнуватися.

— Ми не слабкі, — відповів він, в його голосі була твердість, яку вони обидва відчували. — Ми — це сила, яку ти не зможеш зламати.

Артем зробив крок уперед, і темрява навколо них відступила на мить. Він виступив із стиснутими кулаками, і з кожним рухом його тіло випромінювало енергію, яку вони так довго намагалися зрозуміти. Еліна відчула, як його сила заповнює її, як її власний вогонь знову розгорається всередині.

Вона простягла руки вперед, і темрява відступила ще більше. В її долонях зібралося світло, яке вона ще не могла повністю контролювати, але цього було достатньо, щоб дати відповідь.

Чоловік у чорному посміхнувся знову, але тепер його посмішка була менш впевненою.

— Це безглуздо. Ви не зрозуміли. Я не просто темрява, я її король, її втілення. Ви не зможете перемогти мене.

Але Еліна відчула, як сила, яка була всередині неї, починає випускати нові хвилі енергії. Вона не могла зупинитися. І навіть коли страх поглинав її, коли кожен нерв у її тілі кричав «відступи», вона знала: вона не може зупинитися.

— Ми не боїмося тебе, — сказала вона, і її голос був спокійний, але на кінчиках її пальців вже мерехтіло світло. — Ти не розумієш. Темрява не зможе існувати без нас. І ми прийняли це. Ти не зможеш нас перемогти.

Вона підняла руки, і темрява почала танути, розпадаючись на дрібні частинки, як пісок, що випадає з пальців. Вогонь, який з’явився всередині її серця, розгорявся. Це не був простий вогонь. Це була сила, здатна перетворити темряву на нічого.

Артем зробив крок вперед разом з нею. Він відчув її силу і влився в її енергію, став частиною цього полум’я. Вогонь і темрява злилися в один єдиний потік, і сила їхнього союзу була непереможною.

Чоловік у чорному спробував підняти свій меч, але вже було пізно. Темрява розсіювалася, а світло, яке вони випустили разом, заповнювало простір.

— Ти не можеш нас зупинити, — сказав Артем ще раз, і його голос був непохитний.

Чоловік у чорному підняв голову, його очі блищали, але вже не від впевненості. Вони палали гнівом.

— Ви перемогли… тимчасово, — вимовив він, і його образ почав поступово розчинятися в темряві, як вітер, що забирає останні сліди диму. — Але це не кінець. Це лише початок.

Артем і Еліна дивилися, як його постать зникає, залишаючи після себе лише порожнечу. Їхнє серце билося в унісон, але вони відчували, що це ще не фінал. Темрява не зникне назавжди. Вона буде повертатися, як хвилі, що знову і знову намагаються накрити берег.

Еліна поглянула на Артема, і в її очах відображалося те, що об’єднувало їх. Вони пройшли через пекло разом. І навіть якщо темрява повернеться, вони будуть готові зустріти її.

— Ти знаєш, що це ще не кінець? — запитала вона тихо, але в її голосі була та сама рішучість.

Артем кивнув, його очі були повні обіцянки.

— Це не кінець. Але разом ми здолаємо все.

Вони стояли разом, готові до того, що може принести майбутнє.

І хоч їхній шлях був важким, вони знали одне: якщо вони триматимуться один за одного, вони переживуть будь-яку бурю, навіть ту, що несе з собою темрява.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Попіл Бажань , Mari belyzenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Попіл Бажань , Mari belyzenko"