Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

— Якщо він не поверне вам десять тисяч доларів, ви вб'єте його, а потім і мене, — її голос тремтів. Здавалося, що вона зараз втратить свідомість.

— Молодчинка, — він задоволено поплескав її рукою по щоці. — У вас є два тижні до того, як почнуться проблеми. Зрозуміла?

Аня кивнула. Вона була налякана до смерті, а тому навіть не помітила, куди та коли ці двоє нападників поділися. 

Тремтячими ногами вона вийшла з ліфта на п'ятому поверсі й відімкнула двері квартири. На порозі очікувано стояла Тетяна Петрівна:

— Мало того, що тікає з дому спозаранку, так ще й приходить незрозуміло звідки, коли пристойні люди вже сплять давно. Послав же Бог невісточку… — аж тут вона побачила сполотніле, перекошене від страху обличчя Ані. — Що сталося? — кинулася вона до невістки.

— Н-на мене т-тільки що н-напали у під-д'їзді, — прошепотіла Аня й зайшла всередину. Вона швидко закрила двері, наче за нею хтось гнався й притулилася до них спиною. Її руки тремтіли. — Погрожували вбити.

— О Боже, за що?! — вигукнула жінка. — Аню, що ти накоїла, дочка, що тобі погрожують?

— Не я, не я накоїла! — вигукнула Аня й обхопила обличчя руками. Плечі дівчини здригалися. Вона плакала. — Максим винен тим людям десять тисяч доларів. Якщо він не поверне їх за два тижні, то нас обох вб'ють.

— Це якась помилка, — не вірила Тетяна Петрівна. — Максим розумний хлопець. Він би не брав гроші в кредит.

— А він і не брав, — Аня втерла сльози й зло посміхнулася. — Ваш чудовий синочок програв їх у карти.

— Боже ж милостивий, — лише прошепотіла свекруха, не маючи сили вимовити більше ні слова.