Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Антуан де Совіньон

Останні ночі я не висипаюся, не те щоб для мене це було критично, я як маг можу додати собі бадьорості за допомогою заклинань. Та й у закладі, де я навчаюся, сон не головне для воїна, а в мене спеціалізація маг-воїн. Тож я, вкотре лаючись про себе на обставини, що виникли, продовжував бігти разом із Крамом.

Як же я до цього докотився, що бігаю посеред ночі, та ще й не один? Відповідь криється в пріоритетах, зараз головне для нашої компанії, та й для мене особисто, знайти й допомогти Бет, нашій подрузі. Вона втекла з Академії, рятуючись від рідні, але я підозрюю, що все не так просто. Думаю, це може бути якось пов'язано зі звісткою про шлюб між Віртеном, ще одним моїм другом, і лідером нашої компанії, і самою втікачкою. Як з'ясувалося, Бет багато чого від нас приховувала, зокрема те, що ніяка вона не людина з домішкою крові перевертня, а справжнісінька чистокровна дроу. Ну і ще я думаю, що втекти від рідні їй допоміг хтось із викладачів, без сторонньої допомоги вона навряд чи б втекла від таких досвідчених шукачів, як дроу. А рідня б простих за нею не послала. Але поки я своїми підозрами ні з ким не ділився, вважаючи за краще дочекатися фактів, а не кидатися припущеннями.

Поки ми бігли, я замислювався над думкою, чи було від початку визначено, що між Віртом і Бет буде щось більше, ніж дружба. Ще в найпершу їхню зустріч я бачив, як між ними проскочила іскра. Але чому ж вони не вступили у стосунки? Бет, найімовірніше, не довіряючи нікому навколо, заборонила собі навіть думати про таке. Вірт, як я розумію, не звернув на це уваги. І продовжив поводитися, як і раніше, тобто не пропускати повз жодної спідниці.

Для Бет це було підтвердженням правильності її рішення. І між ними замість романтичних стосунків зав'язалися дружні. Минали роки, а вони так звикли дружити, що навіть подумки не розглядали одне одного, як щось більше. І якби Бет не змушена була тікати, а Вірт не дізнався, що одружений з нею, гадаю, вони й надалі продовжували б перебувати у своїх ілюзіях. А тепер, принаймні у Вірта, відкрилися очі. Не помітити, як він переживав за Бет, було неможливо. І я з упевненістю міг сказати, що тепер він сприймає її не як друга, а щось більше, усвідомивши свої почуття.

Ми майже годину рухалися містом, коли я помітив, що хлопці вкотре завмерли. Ми якийсь час рухалися в їхньому напрямку, коли раптом спрацював мій амулет зв'язку. Це виявилися Віртен із Тесаром, вони перебували на даху ресторану «У Семюеля», і просили поквапитися, сказали, можливо, є зачіпки. Тож ми з усією можливою швидкістю рушили до них.

Через п'ятнадцять хвилин ми стояли перед закритим рестораном, обговорюючи з Крамом, як потрапити всередину. Відкрити замок або вікно не було проблемою, я знав не одне заклинання для цього. Але як зробити це, не потривоживши захист? А я відчував, що навколо цього місця стоїть потужний захист. Він при проникненні всередину приміщень у нічний час без спеціального допуску паралізувала тих, хто проник, і спрацьовувала сигналка, ставлячи до відома всіх навколо. Хлопці дивом не попалися, їх врятувало те, що на дах захист не поширюється. Але якби вони спробували з даху проникнути в приміщення ресторану, захист би спрацював проти них.

Тож сказавши Краму, що зараз не час для довгих дискусій, я активував навколо нас заклинання невагомості та левітації. Відштовхнувшись, ми злетіли до даху, немов пушинки при вітрі. Опинившись там, Крам трохи розгублено озирнувся, але швидко оговтавшись, зробив крок назустріч голим хлопцям. Я теж підійшов ближче, дезактивуючи останні заклинання.

- Що сталося? - запитав я.

- Нічого особливого, ми пройшли за запахом Бет до цього місця. Але сюди вона піднялася з одного з вікон ресторану. - констатував Вірт, - Ми можемо спробувати спуститися вниз, використовуючи переваги проміжної трансформації у вигляді пазурів, і постаратися відкрити вікно.

- Гадаю, швидше і простіше використати левітацію, - висловив я свою думку, застерігаючи, - але щойно хтось із нас спробує проникнути всередину приміщення, одразу ж потрапить у пастку. Спрацює захист, паралізувавши вас, і на всю округу здійметься галас.

- І що ти пропонуєш? - нетерпляче запитав Тес.

- Пропоную не ускладнювати мені роботу, а просто постояти тут, поки я роблю прохід у захисті, - дещо різко вимовив я, продовживши, - Так ми зможемо швидше потрапити всередину, і дослідити місце на наявність слідів або запаху Бет.

Хоч хлопці, з огляду на свою натуру перевертнів, іноді й діяли надмірно рвучко, але Академія навчила їх витримки та спокою. Тож замість того, щоб діяти на інстинктах і наробити помилок, вони дотримувалися мого плану дій.

Провозившись кілька хвилин, я все ж таки відчинив двері і зробив прохід у захисті, не потривоживши його. Утримуючи прохід, я мотнув хлопцям головою, щоб вони поспішили пройти крізь пролом. Вони, не вагаючись ні миті, кинулися вниз сходами. Я, все ще утримуючи прохід, поспішив за ними.

***

Антуан де Совіньон

Спустившись вниз, ми опинилися в довгому коридорі, по обидва боки якого розташовувалися окремі кабінети для відвідувачів. Вірт із Тесом, які знову набули тваринної іпостасі, обнюхували все навколо, намагаючись визначити, у якому з цих кабінетів усе ж побувала Бет. Ми з Крамом мовчки йшли за ними, насторожено прислухаючись, раптом тут крім магічного захисту ще й охорона є. Але або нікого не було, або нам пощастило, і ми не попалися. Хоча навіть якби когось і зустріли, мали б спрацювати амулети непомітності. Проте мені все одно чомусь було тривожно, і з кожною миттю це відчуття дедалі посилювалося.