Читати книгу - "Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова"

 Після тієї ночі, коли Ейнар зіштовхнув мене з ліжка на підлогу, він більше ніколи такого не виробляв і слухняно спав на дивані. Сьогодні я про це шкодувала. 
Деякий час тому я вийшла з душу, змивши той жахливий, уїдливий запах мерців і тепер дивилася на спину Ейнара, навіть не кліпаючи. Відчувала себе безпомічною, не в силах позбутися від спогадів про сьогоднішні події на кладовищі і залишити їх за дверима квартири. Я точно не зможу сама заснути в кімнаті,  а тому мала набратися духу та попросити допомоги. 
– Ейнаре, – наважилася таки я.
Нарешті чаклун відірвав погляд від меча. Він озирнувся, піднявши запитально брову.
– Можеш...– Я на мить замовкла,  підбираючи слова, та все одно усі вони були непідходяшими або ж звучали дивно. Було якось ніяково,  але завдяки думкам, що взагалі–то ми вже спали в одному ліжку, вдалося відпустити це відчуття.  – Чи можеш ти сьогодні...спати в моїй кімнаті?
Меч ледь не випав з рук Ейнара, але в останню мить хлопець встиг  його підхопити.  Здається,  моє прохання ошелешело юнака.
– Що? – з нерозуміючим виглядом перепитав Ейнар.
Схоже, він міг неправильно зрозуміти.  Я поквапилася з поясненнями:
– Розумієш, я вперше зіткнулася з чимось накшталт зомбі і трохи налякана зараз. Перед очима досі усе це стоїть. Менш за все мені б хотілося залишатися наодинці з цими думками.
Ейнар сприйняв мої страхи з розумінням і з посмішкою кивнув. Тільки сказав, що спочатку теж змиє сліди сьогоднішніх пригод.
Я очікувала його повернення, накрившись з головою ковдрою і увімкнувши в кімнаті світло. На годиннику третя ночі, тож я дуже сподівалася, що цієї ночі безсоння не потурбує бабусю і вона не захоче дізнатися, чому у мене горить світло.
Двері відчинилися і ,скоріше за все,  в кімнату зайшов Ейнар.
– Може варто було заварити тобі заспокійливого чаю? 
Я визирнула з–під ковдри та хотіла сказати, щоб він просто лягав спати, але зітнулася на півслові. Тому що ніяк не очікувала побачити незастібнуту сорочку на Ейнарі та мокре волосся,  з якого, по краплинці,  стікала вода. Прямо на груди та пресс. Навіть усі його брязкальця зараз додавали якоїсь особливої сексуальності. Чорт забирай! Хлопець неначе виліз з тих Поліниних дорам, де красунчик виходить з душу та осліплює усіх своєю красою.
Ту–дум. Ту–дум. 
Серце почало гучно стукотіти. 
І чомусь моя підсвідомість вчасно підкинула дуже різноманітні сценарії та картинки, виштовхуючи попередні думки про гнилі зуби мерця. 
– Ксенія?
– А?
– Ти захворіла? Твоє обличчя таке червоне.
Він зробив пару кроків, наближаючись до ліжка і поклав долонь мені на лоба.
– Температура нормальна.
《 – Не так близько! - запанікувала я, бо ще трохи і серце вискочить з грудей》.
Поспішила прибрати його руку.
– Зі мною все добре. Тобі здалося. Лягай.
– Гаразд. Слухай,  я ще не розібрався з пральною машинкою...
Далі він розповів про свою невдачу, коли намагався вкинути свій одяг та запустити машинку. З його розповіді також дізналася, що усі чисті футболки закінчилися і довелося одягти сорочку. 
– Завтра тобі допоможу. Бо ти ще кинеш біле та чорне разом. 
– А треба окремо?
– Ага, – зі смішком відповіла я.
Потім ненадовго в кімнаті запанувала тиша. Було чутно лише наше дихання. Сон, як на зло, не йшов.
– Ксенія, - перервав він тишу, – не знімай кулон поки що. Не подобаєтся мені погляд Вальтарського. 
– Хочеш сказати, він може спробувати зашкодити  мені?
– Вальтарський представився світлим магом, але я бачив чорні полоси в його аурі. - Ейнар не применув додати, що  світлі завжди такі лицеміри. І на Землі нічого не змінилося.  – Так просто він мене у спокої не залишить. Він знає, що я живу в твоєму домі. Можливо, лише здогадувався про причини проживання тут, але після нашої розмови картинка повністю склалася. Припускаю, він захоче діяти через тебе. На сто процентів не впевнений, – Ейнар на хвилинку замовк, явно стараючись підібрати слова. – Важко передбачити його поведінку, тому носи кулон. Він щось накшталт амулета і витримає великий тиск магії. У разі небезпеки встановить захисне поле, а також не дозволить нікому влізти в твою голову. Хоча ти і з амулетом залишаєшся відкритою книгою.
– Що ти маєш наувазі? - Зачепившись за останні слова Ейнара, я з похмурим виразом обличчя не збиралася отак відпускати це. –  Я настільки проста...– Шестерні в голові з клацанням запрацювали. Стривайте. – Ні! Ти ж не читаєш мої думки?
Підскочила на ліжку, вказуючи на нього пальцем.
На його вустах з'являєтся підозріла посмішка. Він таки робив це! От прокляття! Тільки не кажіть,  що і хвилин двадцять тому читав?! Господи! Який сором!
– Ейнаре!
– Що? - Він наче і вдає, що нічого не розуміє, але посмішка нікуди не ділася.  –  Під час другої нашої зустрічі я зобов'язаний був дізнатися про твої думки.
– Ейнаре! - тепер я вже відчуваю, як всередині закипає лють.
– Ні до чого нагадувати моє ім'я. Я пам'ятаю його. - хмикнув Ейнар. На його щастя, він поспішив виправдатися: – Та не читаю я постійно твої думки! Не хвилюйся ти так! Просто зрідка відгородитися вчасно не виходить. 
– Точно не читаєш? - про всяк випадок уточнюю. 
Він запевнив,  що точніше не буває і завдяки амулету я тепер більш захищена в цьому плані. З полегшенням зітхаю і тут же здригаюся, коли ловлю на собі зацікавлений погляд чаклуна.
– А що? Чого ти так боїшся? - Питає він і, не даючи мені відповісти, з хитрим блиском в очах протягує: – Це ж про що таке ти думаєш?
Оце вже ні. Я не дам ані найменшого шансу дізнатися! Тому швиденько знаходжу підходяще виправдання.
– Просто не хочу, щоб а моїй голові копирсалися. - Нарешті лягаю назад і, накрившись ковдрою, відвертаюся.  – Все! Спи!
З боку Ейнара почувся смішок,  але нічого більше не каже.
Роблю для себе помітку, що треба знайти в інтернеті,  як не дати залізти в твою голову. Якісь поради психологів, або ж відьом. Можливо, є спеціальні трави.  Точно. Обов'язково займусь цим зранку. 
Очі закриваються, і я  на диво швидко засинаю.
***
Ейнар справді не читав її думки постійно. Нащо воно йому? На обличчі дівчини майже завжди можна прочитати про що вона думає.
Хоча сьогодні її пропозиція спати в одній кімнаті спантеличила його. І це на краще, бо тільки після того, як відвідав ванну кімнату, він помітив деякі зміни у її аурі. Вона сьогодні пережила небезпечну зустріч з зомбі, потім ще й маги з'явилися. Було б дивно, якби це не вплинуло на емоційний стан дівчини.
Ейнар зітхнув. Люди справді досить слабкі: що фізично, що ментально.  
Темна енергія утворилася у його руках і тоненькими нитками потяглася до Ксенії. Він незадоволено спостерігав, як на її світлій аурі залишаються сліди, коли він магією змусив її поринути у сон. Але не думає зупинятися і темрява поповзла вгору,  утворюючи купол над ліжком. Не можна допустити, щоб хтось втрутився.  
Поклавши долонь їй на лоба, він хотів позбавити Ксенія від зайвих хвилювань і зтерти той страх, який вона сьогодні відчула. Ще не вистачало, щоб дівчині снилися жахіття і за нею уві сні ганялися зомбі. 
Насправді, він міг би скористатися цією можливістю зблизитися з нею. Якщо Ксенія попросила ночувати разом - підсвідомо вона вважає його спроможним захистити її та прогнати усе погане. А від страхів так просто не позбуваются. 
До речі, щось подібне він нещодавно бачив у земних фільмах. Спали в одному ліжку, а на ранок опинилися в обіймах один одного.
Ейнар насупився. 
В другу ніч свого прибування у її квартирі Ейнар був роздратований малою кількістю магії. Якби він не намагався її збільшити - нічого не виходило. А потім ноги самі понесли його в кімнату дівчини і він довго роздивлявся її ауру, потроху заспокоюючись. Заодно це подіяло і як снадійне. В якусь мить він просто заснув. Довелося потім вдавати із себе примхливого аристократа і вигадувати про твердий диван, щоб не з'явилося зайвих підозр.
То була випадковість і Ейнар не збирався вдаватися до хитрих трюків. Нехай краще у неї буде гарний та спокійний сон. 
Закінчивши, він забрав руку з її лоба і накрив краще ковдрою. Після чого нарешті сам заснув.