Читати книгу - "Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова"

 ***
– Босс, тепер, коли ви маєте достатньо магії, чи можу я теж отримати більше? - Саме це незвичне запитання почула я, але спросоння вирішила,  що хтось увімкнув телевізор  і залишив відкритими двері в мою кімнату. – Я б хотіла побачити свою родину.
– Я подумаю.
 Ейнар? То це не телебачення?
– Босс, а...
Почувши знову високий та милий дівочий голос, я спочатку звела брови на переніссі, а потім відкрила очі та пошукала очима джерело звуку. Посеред кімнати справді знаходилася дівчина приблизно мого віку. Я бачила її, та все ж була вона якась...нечітка? Немов трошки просвічувалася, а промінці сонця проходили крізь неї.
Дивина та й годі.
– Мабуть, у мене почалися галюцинації. 
Ейнар, який сидів на краю ліжка - до мене спиною - озирнувся.
– З чого такі висновки?
– Бо я бачу привида, а раніше такого не траплялося. - Показала рукою в сторону дівчину і вона  в шоці прикрила рота долонею, придушуючи зойк. Теж хотіла б послідувати її прикладу, але стрималася. – Це може означати тільки одне: я галюціную.
– Ти бачиш мене? Бачиш?! - вигукнула привид та наблизилася до мене, помахавши перед моїм обличчям рукою. Через що я відсахнулася назад.
Ейнар же був на диво спокійний. А потім взагалі пальцем вказав на дівчину.
– Маєш наувазі її? 
– Так ти її теж бачив?
– Звичайно. Еліна - моя підлегла.
Наступної миті я дізналася звідки ростуть ноги...точніше, чому привид з'явився в нашому домі. Бо саме ця дівчина була тим привидом в моєму універі і насправді Ейнар не позбувся від неї, а запропонував вигідну для них двох угоду. 
Вау. Я дивлюся з чаклуном ви точно не засумуєте! Кожного дня він підкидає все нові і нові сюрпризи! І не скажу,  що всі вони приємні.
– Весь цей час Еліна спокійно блукала по квартирі? - Сказала і майже одразу пробігли дрижаки по шкірі.
– Ні. Будь спокійна. До випадку з мечем я не мав змоги надавати достатньо енергії і Еліна була запечатана в одному з кулонів. 
М-м. То Ейнар вважає, що це повинно заспокоїти мене?
Нагляд за ним був не надто пильним. І на мить не можна залишити чаклуна! Тільки відвернувся в бік і Ейнар вже знайде куди вляпатися! Недарма кажуть, що є такі люди до котрих неприємності так і чіпляются. А він так взагалі, як той магніт!
– Але не зараз. - Докірливо підкреслила я. – Що пропонуєш робити з нею? 
– Я можу поводитися тихо, як миша! - відгукнулася Еліна з посмішкою та склала долоні разом, немов перед молитвою.
– Дай мені трохи часу. Знайду їй притулок. Я не можу отак просто від неї позбутися, адже є домовленість. 
 Стиснула губи. Я зовсім не була щасливою стати сусідкою привида,  хоч і ненадовго. Ще не дай Бог вона заговорить зі мною, я відповім, а бабуся це побачить і вирішить, що дах у мене поїхав. Санітарам подзвонить,  або ж екзорцизта викличе. 
Однак, Еліна так жалісливо дивилася, що це похитнуло мою впевненість. 
Прикрила очі.
Добре. Нехай. 
– Лише на деякий час. - Дозволила я і подивилася на Ейнара. – І наступного разу ти не можеш замовчувати таку інформацію! 
– Гаразд.  Пробач.  - Я лише кивнула,  приймаючи його вибачення.  – Хоча все ще не розумію, чому ти бачиш Еліну. 
– Може так вплинула зустріч з тими зомбі? 
– Поки точної причини назвати не можу. Та мене хвилює, що ти тепер бачиш привидів. 
Раптом Еліна заголосила,  тицьнувши в мою сторону пальцем. З подивом в очах перевели на неї погляд, а вона поквапилася з поясненнями:
– Мені більше не боляче, коли підходжу до неї.
Справді. Вона ж наближалася до мене і ніякої реакції не було. А в той день Ейнар казав, що примара від мене відсахнулася і забилася в куток від болю.
Після заяви Ейнара, що енергія янь у мене зараз не зашкалює і все в межах норми, я взяла з Еліни обіцянку не розмовляти до мене у присутності інших і поводити себе якомога тихіше. Серце моєї бабусі може не витримати дверей, які відчиняються самі по собі. 
Власне, сьогодні я мала бути вдома у батька і вечеряти з ним, Альбіною та її донькою. Зазвичай у мене через це псувався настрій, але не цього разу. За тиждень я встигла познайомитися з потраплянцями, магами, зомбі, а тепер от бачу привидів, тому прості та звичайні речі, як сімейна вечеря буде в якості відпочинку для моєї бідної психіки.