Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

Першим порушив мовчання Смалюх.

– Мені дуже шкода, що тобі довелося мати справу зі злиднями-окупантами, – зітхнув він. – Тепер ти розумієш, яка небезпека чекає на нас, та чому ми повинні об’єднати наші сили з іншими світами та допомогти Світу людей здолати навалу Імперії Злих злиднів.

Галя сумно похитала головою.

– То це отрута! – Соломія голосно ляснула себе долонею по чолу, сполохавши пернатого шпигуна. – Як же я одразу не здогадалася, – додала вона, – ось чому тобі так страшенно крутить суглоби, бо це болотна отрута, яка активізується вологою! Старші злидні мають мішечки отрути у кутніх зубах, які вони вприскують під шкіру жертви, щоб її знерухомити. А мухомори з Лисої гори містять антидот проти болотної отрути. Нам негайно потрібно зробити запаси мухоморів, – нервово додала Соломія.

– В нас є трохи часу, щоб підготуватися, – впевнено сказав архангел.

– Збори пройшли доволі успішно, – вигукнула Сара, відслідковуючи результати голосування у додатку «Протидія». –Шістдесят відсотків – за повну співпрацю, сорок, як завжди, утрималися, – додала вона.

– Що це взагалі було? – здивовано спитала Галя. – Ота зум-нарада?

– Ти про гарячу дискусію-каталізатор спогадів, яка тебе вирубила? – розсміялася Соломія. – То пусте, звикнеш. Ти ще просто не мала досвіду таких дискусій у Світі людей. Вони називають їх срачами. Ми – мітологічний люд Землі предків, маємо серце з перцем та гарячу голову. Емоцій не стримуємо, як вже уривається терпець, але проти злиденної навали завжди об’єднуємося. Хіба вперше? – а про себе подумала, що перший досвід людського срачу мало не позбавив її будь-якого бажання мати справу зі Світом людей.

Хтось постукав у двері.

– Заходь, Павле, – відповів архангел Михаїл. – Припиняємо точити ляси – беремося до справ, бо часу обмаль, – наказав усім присутнім янгол, і ті миттю виструнчилися без жодного слова. Елегантний апостол Павло роздав кожному персональну папку з особистими інструкціями щодо співпраці зі Світом людей, які набували чинної дії одразу після очікуваного наступу злиднів. Галя разом з іншими уважно занурилася у вивчення свого завдання. Михаїл незворушно спостерігав за присутніми, які ознайомлювалися із вмістом своїх папок.

– Питання? – Михаїл уважно поглянув на зосереджену групу людей.

– Немає, – відповіла Сара. – Впораюся. Час мені навідатися у Підболіття.

– Готова, – сказала Соломія, – сьогодні ж уночі вирушу до лісу.

– Я не впевнена, – почала Галя, але архангел не дав їй закінчити.

– Галино, ти залишаєшся зі Смалюхом до кінця лютого. Твоє тренування розпочнеться завтра. Зрозуміло? – архангел серйозно подивився на дівчину.

– Так точно, – по-військовому відповіла вона, згадавши, що наче так казали у Світі людей.

– Розходимось, часу обмаль, – додав архангел, і кімната замерехтіла білим світлом, до якого вже звикла Галина.

– Чи міг би я сказати Галині декілька слів наодинці? – звернувся до присутніх архангел, розправивши потужні крила. Усі схопилися зі стільців і миттєво зникли з кімнати, зачинивши за собою важкі дубові двері.

– Княгине, – вклонився дівчині архангел. Галя також рвучко підхопилася, зрозумівши усю урочистість важливого моменту. Михаїл розітнув повітря своїм могутнім мечем і дістав зі сховку меч, що належав Галі, обережно поклавши зброю на витягнуті долоні дівчини.

– Дякую, Архистратиге, я не підведу, – з неприхованим хвилюванням у голосі додала вона.

– Моє шанування, княгине. Ще сто рівноцінних копій для вашого війська ти отримаєш, як пройдеш курс тренування вибудови ефективної протиповітряної оборони магічними мечами. Час прощатися, – обличчя архангела на мить втратило суворість, і він по-батьківськи пригорнув дівчину до грудей.

– Зустрінемось на полі бою, княгине! Слава Землі Предків!

– Смерть Злим Злидням! – рішуче відповіла дівчина і войновиче підняла меч над своєю головою.