Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » З любов’ю, Обрі 📚 - Українською

Читати книгу - "З любов’ю, Обрі"

210
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З любов’ю, Обрі" автора Сюзанн Лафлер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 75
Перейти на сторінку:

— Мені треба йти, — сказала я.

Я побігла до бабусиного будинку й зачинила двері. Я більше не чула Мейбл, але все ще чула Саванну. Я не могла її відключити.

Я пішла нагору до свого нового столу і дістала папір. Хотіла написати Джиллі листа, але написала лише її ім’я — і більше не змогла. Бріджет була права. Мені нічого сказати. Я знову залізла в ліжко.

9

Не впевнена, чому бабуся мені дозволила, але я проспала аж до самісінького ранку. Прокинулася не в гуморі. На кухні бабуся поставила на стіл миску з висівковими пластівцями, повну склянку молока, поруч поклала ложку. Я вилила все молоко в миску, з’їла дві ложки, а потім перемішувала пластівці доти, доки вони не перетворилися на кашоподібну бецю. Я викинула бецю в раковину і навіть не змила її водою.

Бабуся лишила список справ на столі в кухні. Я його проігнорувала. А потім схопила й зіжмакала.

Бріджет уже була на вулиці. Крутила обруч. Мейбл також була там — малювала крейдою на камінцях. Жодна не побачила, що я йду до них.

— Привіт! — сказала я. — Можна з вами погратися?

Бріджет стенула плечима.

— Як справи? — запитала я.

— Ми снідали грінками по-французьки, — сказала Бріджет.

— З ягодами! — додала Мейбл.

Я уявила собі цю картину… Мама Бріджет лопаткою перевертає хліб на сковорідці, тато підставляє тарілку і нахиляється, щоб поцілувати її в щоку, Денні сидить у своєму стільчику, бере м’які шматки хліба і розмазує їх по обличчю, Бріджет просить добавки…

— Хочеш погратися в лісі? — запитала Бріджет.

— Звичайно, — відповіла я.

— Доведеться взяти з собою і Мейбл, — сказала Бріджет. — Мама купає Денні, тому я за нею наглядаю.

— Звичайно, — сказала я.

Денні міг замастити волосся сиропом.

Мейбл підстрибнула і взяла мене за руку.

— Обрі, Обрі, ми йдемо бавитися!

Серце ледь не вискакувало з грудей, коли вона піднімала вгору мою руку, але рука лишалася безвільною. Десь у глибині мозку з’являлися слова. Я заштовхала їх назад. Скрутило шлунок.

У думки знову пробивалися непрохані слова. Я заплющила очі. Мейбл тягнула мене за собою в ліс.

— Бріджі, у що ми будемо гратися?

— Обрі, як гадаєш? — запитала Бріджет. — Можемо пограти у втечу.

Втеча не видавалася мені грою. Зате обіцяла біль у шлунку. Але я сказала:

— Добре.

— Давайте будемо сім’єю. Сестрами, — запропонувала Мейбл. — Я — Шейла-бейла.

— Я буду Крістал, — сказала Бріджет. — Обрі?

Моя. Моя, моя, моя…

— Я буду… Я буду…

— Меґан-беґан, — допомогла мені Мейбл.

— Меґан. Добре, — сказала я.

Мейбл відпустила мою руку:

— Біжімо! Біжімо, сестри! Біжімо!

Вона побігла крізь дерева. Бріджет — за нею. Я намагалася наздогнати їх, але відчувала, що вже засапалася.

Моя. Сестра. Моя сестра. Моя сестра…

— Швидко! Він знайде нас! — закричала Мейбл.

Ми вже грали в цю гру. Мейбл ніколи не пояснювала, хто такий «він», цей переслідувач. Це була частина гри. Ти не можеш тікати, якщо за тобою ніхто не женеться.

— Бріджет, — я задихалася. — Почекай.

Я ледь вимовила це, як колись, коли була маленька, і в мене була лихоманка, і я кликала тата, щоб приніс води. Я кликала і кликала, але він не приходив, бо насправді я кликала недостатньо голосно, або, може, слів взагалі не було чути.

Я чула інші слова, які тиснули на мене й тиснули.

Моя. Сестра. Моя сестра…

Я зупинилася.

Дихай, Обрі. Дихай.

Я майже нічого не бачила. Перед очима плавали плями, жовті й чорні. Я скосила очі. Стало ще гірше.

Моя. Сестра. Мертва.

1 ... 21 22 23 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З любов’ю, Обрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З любов’ю, Обрі"