Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

І наших рук вона не обмине.

Дон Енріке

Пустинне узбережжя перед нами, Розбіглись полохливі маври геть.

Дон Хуан

Танжер квапливо зачиняє брами.

Дон Фернандо

Вони сховались у якусь мечеть. Хуане Коутіньйо, мусиш ти Оглянути обачно море й твердь І, перш ніж сонце вранішнє пекти Почне, наш ультиматум незабарно До відома тубільців доведи. Перекажи, що опиратись марно, Вони повинні здати місто нам, Бо опір не минеться їм безкарно: Все на поталу я вогню віддам.

Дон Хуан

Яка б мені не випала дорога, Дістанусь все одно до їхніх брам.

З’являється блазень Бріто в солдатській одежі.

Бріто

Я знову на землі, хвалити Бога! Мене вже не хитає, не нудить. І нібито минулася тривога, Хоч досі в голові моїй шумить. Тверда земля – не ночви дерев’яні, Що можуть перекинутися вмить. О Земле мила! Ось ти – наяву! Якщо в морській не утопився хлані, Виходить, я ще трохи поживу.

Дон Фернандо

Що, Бріто, кажеш ти?

Бріто

Заупокійну Молитву нині вигадав нову Я на місцевий лад і без упину Її воді торочу вже давно: З докором я їй ставлю у провину,