Читати книгу - "Пішки на полюс"

— Що це у вас вигляд такий, наче ви всі іменинники? — спитав Пустошний.

— Почекай, зараз і ТИ будеш іменинником! — весело відповів старий моряк, один з друзів, і, розгорнувши місцеву газету, почав голосно читати: — «Більшовицький привіт героїчним синам нашої Батьківщини, завойовникам Північного полюса! Двадцять першого травня тринадцять відважних синів соціалістичної країни висадились на Північному полюсі».

— Ану, давай сюди! — вигукнув лоцман.

— «ЦК ВКП(б)… — поспішно ковтаючи слова, читав він. — Об 11 годині 10 хвилин літак „СРСР-Н-170“ під керуванням Водоп’янова… пролетів над Північним полюсом… Крижина, на якій ми зупинились, розташована, приблизно, за 20 кілометрів за полюсом по той бік… Крижина цілком придатна для наукової станції, що дрейфує у центрі Полярного басейну…»

Від хвилювання перед очима Пустошного підстрибували рядки.

— Нарешті… нарешті!.. — бентежно прошепотів Олександр Матвійович: — Ось коли здійснилась велика мрія! — І раптом схопив в обійми своїх друзів: — Та розумієте ви, яка це радість? — Адже наш полюс! Наш! Здійснилась мрія!..

Але раптом Пустошний розціпив обійми, повільно зняв кашкет і, важко зітхнувши, промовив:

— Бідний мій Георгій Якович! Рано ти жив… Поганий час випав на твою долю… Скільки принижень довелось перенести тобі, коли ти збирався в похід! — Обернувшись до друзів, Олександр Матвійович згадав про далекі дні: — Які часи були… царський уряд палець об палець не вдарив, але ж Георгій Якович для батьківщини старався… Не для себе шукав слави — для Росії… Щоб російський прапор підняти на полюсі, він віддав своє життя. Вмираючи, він сказав: «Все пропало!..»

Олександр Матвійович трохи помовчав.

— Ні, Георгію Яковичу, не пропало! — вів він далі. — Сини нашої Батьківщини здійснили розпочату тобою справу! Ти мріяв підняти на полюсі російський прапор — сьогодні на вершині світу майорить російський прапор, радянський прапор!

Пустошний стояв, дивлячись на північ.

Йому ввижались засніжені крижані простори… Великий літак «СРСР-Н-170» на крижині… І перші радянські люди, по праву, хазяйновито ступають на вершину світу.

Бар — наносна мілина в гирлах річок.

Баркас — великий весловий човен для перевезення людей і вантажів.

Ванти — товсті мотузки або металеві канати (троси)! протягнуті від верху щогли до бортів; перев’язані тонкими поперечними мотузками, вони правлять за драбини, по яких забираються на щоглу.

Вахта — чергування. Стояти на вахті або нести вахту — чергувати.

Вахтовий журнал — журнал для запису всіх подій, що відбуваються на кораблі.

Вахтовий матрос — черговий матрос.

Віра якір! — наказ підняти якір.

Кают-компанія — приміщення для командного складу корабля.

Кубрик — житлове приміщення для суднової команди.

Курс — напрямок, у якому рухається судно.

Лоцман — моряк, що добре знає безпечний прохід між підводними мілинами і скелями. Лоцман проводить судна в небезпечних місцях.

Люк — отвір в борту судна чи на палубі, який закривається особливими дверцями або кришкою.

Рейд — зручне місце для стояння суден, звичайно недалеко від берега.

Рейс — шлях корабля від місця виходу до місця призначення.

Ропак — гостра, занесена снігом крижина, що стоїть сторч.

Торос — крижана брила, що утворюється в полярних морях при стисненні крижин.

Трюм — приміщення на кораблі для вантажів.

Екіпаж — команда судна.

Див. пояснення спеціальних слів та виразів наприкінці книжки.